Медсестра вийшла на пенсію і пішла у землероби

Понад тридцять років вона працювала медсестрою, отримує пенсію, але й тепер не думає вилежуватися цілими днями на канапі, дивитися телесеріали, вести довгі балачки телефоном. Значно цікавіше бути їй у компанії городини, садовини, домашніх тварин. Робота на рідній землі - найбільша радість для цієї жінки.

На своєму обійсті, яке розташоване серед мальовничих «курортних» краєвидів, господиня разом із чоловіком Іваном, працівником ЗСУ, мамою Марією вирощують майже все, що потрібно селянинові. Кожного сезону добре родять у них картопля, огірки різних сортів, червоні буряки, морква, солодкий перець, кукурудза, помідори, капуста, кабачки, петрушка, кріп (сіє його тричі за літо). Є свої полуниці, малина, ожина, порічки, смородина, аґрус. На корм свиням, курям, індикам ростуть гарбузи.

Насадили і лохини. Для цього з ближньої гори ЛИсиці (наголос на першому складі), де росте сосновий ліс, привезли понад десять мішків хвойного ґрунту-підстилки — і ці ягідники поступово акліматизуються…

Оксана Богданівна вирощує також екзотичні для тутешньої місцевості кавуни. Плоди середньої величини, але дуже смачні. На наших очах «зробила харакірі» одному із зелених «глобусів» — соковитий, солодющий! Навіть не сподівалися, що вдадуться такі.

— Цього року через примхливу весну насіння кавунів довго не сходило, — згадує господиня. — Насадила ще — а тоді воно все разом проросло! Вийшло трохи загусто, але після такого складного проростання шкода було проріджувати паростки…

Домашні пишаються і молоденьким садочком, який насадив зять. Деревця ще невеличкі, але вже починають родити.

Вирощеного вдома вистачає як для себе, так і дітей-онуків. Господарі пропонують свої овочі знайомим, бо урожаю нема куди діти. Я прикинув: з одного масивного буряка можна було б зварити дві каструлі борщу…

Обробляти посіви ґаздам допомагає ручний універсальний плужок — він і розрихлює, й підгортає. Це «самопальне» знаряддя, яке дуже полегшило працю на землі, виготовив старенький умілець із Бережан Євген Созанський. Кілька років тому «Добрий господар» розповідав про згаданого майстра, його зручні сапки-мотики замовляли навіть знайомі з Канади, Швеції. Працювати цим плужком — справжнє задоволення: він компактний, легкий, зручний. Спереду за «коника» — господиня, а ззаду за «водія» — господар. Дуже не перепрацьовуються: підгорнуть кілька рядків — і йдуть займатися якоюсь іншою роботою.

— В основному вирощуємо продукцію для себе, а її лишки намагаюся продати у місті на базарі, — розповідає Оксана Богданівна. — Все ж якась фінансова підмога до скромної пенсії. Продамо свій товар, купимо корму для птиці (він доволі дорогий) та й собі щось до хати. Так і живемо…

Улюблене заняття цієї ґаздині - вирощувати квіти. Від їхніх барв навіть восени подвір'я видається вкритим гірляндами. Пані Оксана любить спостерігати, як квіти пробуджуються, розцвітають, видають дивенні аромати.

Коли ми завітали на це подвір'я, Оксана Ткач спакувала три величезні вазони жовтих хризантем, чоловік Іван перевіз їх за кілометр від дому і посадив біля фігури Святого Яна та джерела з дуже смачною водою — нехай там буде ще гарніше…