Дика качка стала… свійською
Другий рік на обійсті Мусіїв у селі Усті на Стрийщині живе дика качка. Ходить собі по городу, шукає поживу, ночує у хліві. Час від часу виходить за межі господарської частини, заглядає на подвір'я, а звідти чалапає до кухні, де порається господиня — колишній педагог Наталія Романівна
Як прописалася серед людей ця вкрай обережна птиця? Вчорашня вчителька розповіла про це кореспондентові «Високого Замку».
— Якось серед літа мій зять ходив за село вигулювати собаку. А після прогулянки приніс додому дику качку з пошкодженим крилом. Чоловік взявся лікувати ту качечку, і невдовзі вона одужала. Однак відлітати чомусь не захотіла — напевно, була загодована, зажиріла на домашніх харчах, тяжко злітати їй. Зрештою, чого їй відлітати і шукати їжу? — у нас має все готовеньке…
Пані Наталя розповіла, що їхня вихованка живе у стайні разом з курми, ще й «керує» ними.
У сім'ї устянської вчительки думали, що коли на зиму качка піде до стайні, то несучки її кусатимуть. Та ні! — вона там найперша господиня. Кури їй поступаються у всьому. Пес не зачіпає. Нікого з домашніх попеляста не боїться. Спокійно до внучки Емілії підходить, а та — до неї, гладить свою улюбленицю. Чоловік бере її на руки. Мабуть, качка пам’ятає, хто колись зробив їй добро — врятував від смерті…
— Качку ми назвали Зосею, — продовжує пані Наталя. — От я у городі можу щось робити, а вона підходить до мене. Кажу жартома: «Зосю, ти мені заважаєш…» Звертаюся як до кота чи до собаки. І вона йде собі далі у своїх справах…