«За пів року у нас народилися троє оленят»

У ПАРКУ живуть також єноти, альпаки, шетландські поні, рідкісні види пернатих… Нині на реабілітації тут перебувають лелеки. Їх передали з реабілітаційного центру «Вільні крила». Семеро лелек уже відлетіли. Троє зимуватимуть у парку. Їх тут посилено годуватимуть.

Окрасою парку є павичі, довжина хвоста яких сягає двох метрів! Щоправда, на зиму павичі свої хвости скидають. А ось навесні, коли у птахів розпочнеться шлюбний період, знову їх розпускатимуть… Павичі, як мені розповіли, трохи вміють літати, наприклад, можуть злетіти на дерево.

Журналістка «ВЗ» побувала в Оброшиному. Вхідний квиток у парк «Джерело» коштує 300 грн (для військових і родичів загиблих військових — вхід безкоштовний). Під час війни такі виїзди на вихідні - як ковток свіжого повітря.

Оля облизує мені руки. Відчуваю, як отримую дозу позитивних емоцій

Коли заходжу на територію парку, до мене підбігає олень Вітьок… Імена тваринкам дають найменші відвідувачі - адміністрація парку оголошує онлайн-конкурси на своїх Інтернет-ресурсах.

Поки розглядаюся навкруги, біля мене з’являється олениця Оля. Ще та красуня, не відходить від мене ні на крок. Облизує мені руки, тягнеться до мого телефона… Відчуваю, як отримую дозу позитивних емоцій.

Зоолог парку «Джерело» Андрій Семен розповідає:

 — Цьому парку — близько 300 років. Раніше він належав до Палацу архієпископів, побудованого на цій території на замовлення архієпископа Яна Скарбека. Палац і парк були єдиним комплексом. Три роки тому на території парку провели масштабну реконструкцію. Понад рік і три місяці тому ми почали приймати відвідувачів. Це новий вид зоопарку — контактний парк. Війна, нові виклики… Тисячі військових проходять тут реабілітацію. Тисячі сімей військових гоять свої рани…

Проводимо також пізнавальні екскурсії для дітей, які мають можливість дізнатися багато цікавого про тваринний та рослинний світ. Наприклад, колекціонуємо роги, які скидають олені, і показуємо їх дітям на екскурсіях. А також розповідаємо, що коли самець скидає роги, у нього відростають панти — молоді неокостенілі роги. Їх використовують у медицині для виготовлення ліків.

На території парку ростуть також близько 16 видів реліктових дерев, яким близько 300 років, що збереглися до наших часів. Наша місія — не втратити їх, а продовжувати зберігати та доглядати.

Усі тваринки живуть на території парку в умовах, максимально наближених до природних. За останні пів року у загоні, де ми стоїмо, народилося троє маленьких оленят. Це є свідченням того, що тваринам тут комфортно. Загалом олені розмножуються тут з 90-их. Найстаршим з них — 9 років. Олениця Оля має на спині симпатичні плямки…

— На зиму олень обростає додатковим підшерстком і стає повністю сірим. Навесні вовна линяє, і олень стає плямистим, — розповідає Андрій, коли розпитую його про окрас оленів.

Пан Андрій розповідає також про оленя Єшку, який тут, як виявилося, головний. Тварина граційно лежить на травичці…

 — У нього почався період спарювання, тому може мати трохи гірший настрій, — каже з усмішкою зоолог. — Сьогодні до нього краще не підходити. А так ці тваринки зовсім не агресивні, контактують з людьми.

Підходжу трохи ближче і фотографую Єшку. Він на мене не реагує.

Пан Андрій каже, підгодовувати тварин у парку не можна. Він дав мені спеціальний гранульований корм з вівсяних пластівців, кукурудзи, яким я погодувала оленів.

 — На території парку ростуть дуби, олені їдять листочки, жолуді - це їхні улюблені ласощі. Годуємо їх також яблуками, морквою, буряком. Вони їдять овес та кукурудзу. Але відвідувачів закликаємо не годувати тварин, а контактувати з ними. (Я привезла яблука, але мені не дозволили їх дати тваринам, сказали, щоб залишила на вході. — Авт.). Люди можуть принести шкідливу їжу, наприклад, цвілий хліб. Цього робити не можна.
Є на території парку невеликий басейн, у якому живуть близько 50 черепах, зокрема червоновухі. Андрій розповідає, що ці черепахи можуть навіть «куснути»… Мають симпатичний кольоровий окрас. Черепах годують гранульованим кормом. Вони люблять також креветки і м’яско. Найстаршій черепасі - плюс-мінус 25 років. У таких умовах можуть жити до 40 років.

«Альпака може і плюнути… Це її захист»

«Родзинкою» парку є альпаки, яких привезли в Оброшине з Нідерландів. Коштує альпака близько 3 тисяч доларів. Особливо цінною у цих тваринок є вовна. Вона гіпоалергенна і дуже м’яка. Коли падає дощ, промокає лише верхній шар вовни.

Якщо альпака відчує якусь загрозу (наприклад, хтось з дітей буде нечемним), може навіть плюнути… Це їхній захист!

До мене підходять Чіп (світленький) і Дейл (темненький)…

 — Ми наразі не стригли наших альпак, — каже Андрій. — Будемо це робити уже навесні наступного року, коли буде тепло. Взимку вовна їх гріє. З неї виготовляють пальта, подушки, ковдри, шкарпетки… Наразі не знаємо, куди будемо збувати їхню вовну.

До речі, альпакотерапія і дельфінотерапія визнані найефективнішими методами у світі для покращення психічного та фізичного здоров’я людини. Альпаки контактні, дозволяють себе гладити… Неймовірні відчуття!

А ось побачити єнотів мені не вдалося — сховалися у своїх термохатинках. У кожній з них — по дві кімнатки. Останнім часом, як бачимо у соцмережах, єнотів тримають вдома.

 — Це має бути дуже смілива сім'я, — каже Андрій. — Вони і у холодильник люблять залізти, і у кишеню… Господар може квартиру не впізнати, коли прокинеться зранку (усміхається. — Авт.).

Довідка ВЗ

Палац архієпископів (1730 рік) — палацовий комплекс львівських римо-католицьких архієпископів у селі Оброшиному — неймовірний зразок садиби доби бароко.

Ідея збудувати цілий ансамбль літньої резиденції належить наміснику римської курі Яну Скарбеку. 1730 року за проєктом архітектора Юзефа Фонтана було збудовано палац з чотирма квадратними вежами на кожному розі, які віддалено нагадували середньовічні оборонні башти. Поруч розмістили каретні сараї, а гостей зустрічала пишна барокова брама. Поступове руйнування палацу почалося після Першої світової війни спочатку російськими військами, потім німцями, а згодом і австрійцями.

У 20-х роках XX століття палац почали відновлювати архітектор Броніслав Віктор і реставратор Юзеф Пйотровський. Саме вони додали до оздоблення палацу елементи модерну (балкон зі спіральними колонами, великі кам’яні вазони) та перепланували інтер'єри.
Після Другої світової війни в палаці розмістився Науково-дослідний інститут землеробства і тваринництва західних областей України, який займає приміщення донині.