Місто на Дністрі, де сонце дозріває разом із врожаєм

Заліщики — одне з небагатьох міст у світі, розташованих на півострові, який утворює річка. Дністер тут огортає місто майже з усіх боків, створюючи природну підкову. Завдяки цьому клімат у Заліщиках нагадує середземноморський: теплі зими, спекотне літо і багатство фруктів — від абрикосів до винограду. На жаль, групі туристів зі Львова не пощастило зірвати з дерева стиглий абрикос чи зрізати гроно винограду, бо наша екскурсія відбулася наприкінці жовтня. На майданчику, з якого, наче на долоні, видно усе місто, розгулявся такий сильний вітер, що мало не зносив голови, тож хотілося якомога швидше добігти у теплий автобус.

На зламі 1920−30-хх років Заліщики, які в той час входили до складу Польщі, були справжньою туристичною сенсацією. Місто знали як польський курорт № 1. Сезон відкривали на початку червня, а закінчувався він у вересні-жовтні.

Тут відпочивали дипломати, актори, навіть члени уряду. Про ту добу й досі нагадують вишукані вілли, старовинна ратуша та будівлі з арками, що дихають атмосферою «маленької Європи».

Найвідоміший вид на Заліщики відкривається з протилежного берега — власне, з того місця, де нам пан Володимир — місцевий гід — розповідав про місто. Саме звідти місто здається острівцем серед зелених пагорбів, а на заході сонця його обриси, за словами пана Володимира, сяють золотом. Це місце вже стало культовим серед фотографів: кажуть, хто не бачив Заліщики згори, той не бачив справжнього Дністра.

Сьогодні Заліщики поступово відроджують свій туристичний потенціал. Тут проводять фестивалі, дегустації місцевих вин, екскурсії човнами по Дністру. А ще — це ідеальне місце для тих, хто хоче просто побути наодинці з природою, відчути аромат стиглих персиків і послухати, як річка розповідає свою старовинну історію.

Заліщики — це не просто місто. У народі воно давно дістало назву «помідорової» столиці України. Я колись уявляла, що у цьому місті запах томатів витає над кожною вулицею. Але пан Володимир розвіяв цей міф, мовляв, у Заліщиках ніхто помідорів не вирощує. Томати ростуть на полях навколишніх сіл. М’які зими і довге тепле літо — саме такий клімат, що схожий на середземноморський, сприятливий для вирощування помідорів. Ось чому вони достигають раніше, а їхній смак — солодший і насиченіший, ніж у багатьох інших регіонах України.

Ще з радянських часів заліщицькі помідори вважали символом достатку. На місцевому ринку в сезон — море червоних, рожевих і навіть жовтогарячих сортів. Та що казати, «заліщицькими» помідорами навіть у Львові деякі нечесні на руку продавці називали ті, які привозили із сусідньої Польщі. Хоча, хто хоч раз скуштував заліщицький помідор, його смак сплутати з «привозним» неможливо…

Редакція газети «Високий Замок» дякує туристичній фірмі «Карпатія-Галич-тур» за організацію цікавої подорожі.