«Це була настільки світла людина, що я захоплювалася Дмитром»

Дмитро був випускником Львівського національного університету ім. Івана Франка. 2018-го вступив на бакалаврат факультету культури і мистецтв за програмою «Хореографія», 2022-го продовжив навчання на магістратурі за тією ж спеціальністю.

Яким товаришем і артистом був загиблий герой, журналістка «ВЗ» запитала в артиста балету Львівської опери Назарія Коробова.

— Ми з Дмитром познайомилися ще 2021 року, коли він навчався у ЛНУ. Він уже був студентом 4-го курсу, а я лише вступив. Складно говорити про Дмитра у минулому часі - «був»… Це весела людина, яка не вміла ображатися, що би не трапилося, усе переводив на позитив. Він страшенно любив танці. Ще з часів його служби в армії в околицях Львова, Дмитро полюбив це місто, саме тому хотів тут вчитися на хореографії. Його мрія здійснилася.

— Коли ви востаннє з ним спілкувалися?

— Це було наприкінці серпня, він мені скинув наші спільні фото. На моє запитання, як там, сказав, що все нормально. Що мріє приїхати і зустрітися.

— Його поховають у Львові?

— Ні, у Запоріжжі, де він народився. Він був єдиною дитиною у мами. Ріс без батька.

— Дмитро лише рік працював у театрі, вигравши складний конкурс, — розповів журналістці «ВЗ» генеральний директор — художній керівник театру Василь Вовкун. — Мама Дмитра розповіла, що він мріяв працювати у Львівській опері. Дмитро ще не танцював великих і малих партій, виходив у кордебалеті.

— Це була настільки світла людина, що я просто захоплювалася Дмитром, — розповіла про свого учня педагог-репетиторка з класу балету Львівської опери Христина Мордзик, син якої захищає Батьківщину з першого дня великої війни. — Ввічливий, позитивний. Коли говорю про Дмитра, горло стискає…

— Чула, що артисти мають бронювання. А Дмитро?

— У нього не було броні, прийшла повістка — і він пішов.