Друге життя старих ляльок

Збирати їх, осучаснювати і «вдихати» нове життя спонукав випадок, який стався кілька літ тому. Якось, побувавши в сусідській занедбаній хаті, побачила на шафі давню ляльку. Тоді здалося, що навіть самі оченята благають допомоги. Яна попросила сина господарів, котрий продавав будинок, не викидати цю іграшку, а віддати їй.

Надалі подарунок почистила, помила, привела в порядок волосся, виготовила сукню та черевички. І лялечка Ліда — виробництва фабрики
8 Березня (СРСР) — стала мов новенька!

То надзвичайно окрилило жінку. Водночас вона отримала схвальні відгуки від чоловіка та дітей. Коли про незвичне захоплення дізналися друзі, односельці, почали віддавати непотрібні іграшки (зіпсовані й іноді зламані).

— Часом буває, що розбирають нежилі хати на дрова, а під дахом, у купі сміття, лялька — притрушена сажею, брудом, пошарпана, часом, без рук, ніг чи очей. Щойно приносять мені, відразу беруся за відновлення. Хочеться, аби вона, як і колись, була привабливою, тішила. Така робота займає чимало часу, — говорить ентузіастка.

Та умілиця не шкодує затрачених зусиль. Бо кожна лялька вміщає в собі цілий світ. Скільки всього «побачила» та «пережила» на віку!
Бавитися ними жінка любила з дитинства. Таке захоплення перейняли й донечки Дарина і Катерина та внучка Міланка. Для них це теж релакс.
Більшості іграшок пані Яни — близько 40 років. Найстаршій перевалило за сім десятків. Звісно, хочеться мати й ексклюзивні столітні екземпляри (скажімо, рідкісні, з пресованої тирси). Однак бракує коштів, адже сім'я живе з власного господарства та городу, а чоловік служить у Теробороні.

— Яка лялька найбільше подобається? — запитую.

— Люблю усіх, бо вони — частинка мого життя. Але особливо припала до душі Ніна — рудоволоса красуня в синій сукні, котра вміє плакати, а як береш за ручку, то йде ніжками.
Її подарував чоловік Володимир, купивши майже за тисячу гривень. Була голісінька, без вій, зі збитими косами. Тож майстрині довелося добряче потрудитися. Тепер це — окраса колекції.

— Яно, чи були пропозиції продати ваші творіння ?

— Звісно, й не раз. Проте усім відмовила. Бо ляльки для мене як діти — безцінні.

Зауважимо, що до будинку Яни Москаленко часто приходять відвідувачі, аби помилуватися ляльковим царством. Серед них не лише малеча, а й чимало дорослих. Бо вони теж хочуть заглянути в казку.

Автор: Світлана Малиношевська