Біль і рана, яких не зарубцює навіть час

На очах десятків тисяч глядачів літак Су-27 виконував складний фігурний маневр — і не впорався з керуванням. Менше ніж за 15 секунд металевий гігант врізався у натовп людей. Попри те, що тоді Україна жила у миру, в одну мить загинули 77 осіб, серед них — 28 дітей. Понад 250 були поранені. Могло і бути більше, адже на авіаційне шоу того фатального дня прийшло понад 10 тисяч осіб. Це стало наймасовішою катастрофою на авіашоу в історії незалежної України та однією з найбільших у світі.

…Того суботнього дня святкував 60-річчя 14-ий авіаційний корпус ВПС України. З цієї нагоди на Скнилівському аеродромі показували авіашоу. Команду військових пілотів представляла пілотажна група «Українські Соколи», яка спеціалізувалась на виконанні фігур вищого пілотажу на бойових літаках. На літаку «Су-27УБ» виступали полковник Володимир Топонар і другий пілот полковник Юрій Єгоров. Під час виконання фігури «коса петля з поворотом» літак опустився на критично низьку висоту і, зачепивши стабілізатором дерево, втратив керування і вдарився об бетонне покриття. Після чого врізався у два літаки, які стояли на аеродромі, і, обертаючись навколо осі, впав у натовп глядачів.

Зрозуміло, що місце трагедії більше не є льотним майданчиком. Тут — пам’ятний хрест, квіти, тиша і спогади, які не стихають. Щороку, 27 липня, за спеціальним дозволом і за спеціально складеними списками, сюди машинами заїжджають родичі загиблих.

У місці, де впав літак, встановлено обеліск, що символізує уламки літака, а на ньому — людські обличчя. А навколо — 77 каменів-плит, на кожній ім'я і прізвище та рік народження загиблої особи. Тільки дати смерті нема. Вона тут в усіх одна — 27 липня 2002 року. На летовищі не ділять пам’ятників на «свої» і «чужі». Не діє принцип: своє приберу, а поруч нехай поросте травою. Миють кожну плиту і обсікають траву навколо. І з кожним роком сюди приходить все менше людей — минуло 23 роки — горе підкосило після трагедії не одне доросле життя.

Після катастрофи були арешти, суди, експертизи. Командувача ВПС України, генерала Віктора Стрельнікова, і ще кількох осіб засудили. Але багато хто з родичів загиблих вважають: винні не тільки пілоти, а й система, яка дозволила порушення безпеки, безконтрольний доступ глядачів до небезпечної зони, відсутність чіткої організації.

У 2025 році, на 23-ті роковини, Міністерство оборони разом з Львівською ОДА вперше оголосило про створення архівно-музейного проєкту, присвяченого Скнилівській трагедії. Планується, що у 2026 році у місті зʼявиться меморіальний центр цивільної авіаційної безпеки, де будуть вписані імена загиблих, документи, свідчення очевидців.