Підглянути за долею

На думку психологів, бажання дізнатися про події майбутнього у нас закладене на підсвідомому рівні. І начебто в цьому немає нічого поганого, якщо ворожка або ворожбит хороші психологи і люди доброзичливі. Але в житті буває далеко не завжди так. Моя тітка Стефа вміла ворожити на картах, але робила це без особливого бажання, ніколи не гадала рідним і близьким і вважала, що робити цього не треба.

Пояснювала, що у долі в запасі є кілька варіантів розвитку подій. Серед них є як нейтральні варіанти, так і несприятливі і сприятливі. Якщо долі не допікати, то може все обійтися без крутого повороту і неприємностей. Але якщо ж ворожка передбачить несприятливий розвиток подій, то так воно і станеться. По-перше, може статися біда через те, що за долею «підгледіли». А вона цього не любить. Зрештою, ніхто не любить, коли за ним шпигують. А по-друге, людина, якій на пророкували неприємності, буде мимоволі постійно про це думати і притягувати до себе погані події. Добре, звичайно, якщо вона зуміє закласти добрий і щасливий сценарій, — як виграти у лотерею щасливий квиток. Я ніколи не вірила у ворожіння і дуже вдячна своїй тітці, що вона мені жодного разу не «кидала карти». Інакше не уявляю, як би я пережила ті кілька важких випробувань, що випали на мою молодість. Зате одного разу мені самій довелося виступити у ролі ворожки. Якось влітку я вирішила трохи попрацювати перед десятим класом і влаштувалася гідом.

У свої 16 років не вміла тримати язика за зубами і гостро реагувала на будь-яку несправедливість. У цій турагенції секретаркою працювала дуже мила, симпатична, добра і розумна дівчина, яка була старшою за мене на п’ять років. У дитинстві вона перенесла тяжку хворобу, внаслідок якої отримала ускладнення і тягнула одну ногу. У цій самій фірмі працювали дві стервозні панянки, які у прямому сенсі цього слова мордували нещасну дівчину. Попри те, що дівчата були симпатичними, у них на любовному фронті були лише поразки, і вони зганяли свою злість на беззахисній і вразливій людині.

Одного разу я застала цю дівчину у туалеті. Вона так сильно плакала, що мені довелося навіть облити її водою. Коли ми залишилися у приймальні самі, вона мені розповіла, що й сама добре розуміє, що ніколи не вийде заміж, бо хто її - таку кривеньку качечку — захоче… Але навіщо ж постійно сипати їй сіль на рану? А потім сталося те, чого я й сама від себе не чекала, але у мене просто вирвалося: «Хочеш, я тобі поворожу?». — А ти вмієш? — наче хапалася за соломинку заплакана дівчина. Брехати я не хотіла, бо ворожити зовсім не вміла, тому невизначено протягнула: «Ну…».

Мабуть, вона сприйняла це як «так» і, звичайно ж, з радістю погодилася. Я побігла до нашої прибиральниці, яка завжди носила з собою карти і у вільний час розкладала пасьянс. Взяла у неї колоду і розклала на столі. Звісно, на карти я не дивилася, бо й не знала їхнього тлумачення, але почала розповідати, що ж чекає на цю дівчину у майбутньому. Я не розповідала, а співала про те щастя, яке на неї незабаром впаде, як сніг на голову. Наворо жила їй, що з нею познайомиться чудовий хлопець, який полюбить її справжнім коханням і буде все життя піклуватися про неї. Вона запитала: «А коли він з’явиться?».- Приблизно через два тижні, — впевнено відповіла я.- І одружиться зі мною?- Навесні наступного року.- А діти у нас будуть?- Будуть. Двоє - хлопчик і дів чинка.- А мама моя довго буде жити?- Дочекається правнуків. Звісно, вона пішла окрилена. А я залишилася сидіти у кріслі, ніби мене прикували цвяхами. Сама не розуміла, як я могла все це наго ворити. Та водночас моя душа, як не дивно, була спокійною. Прийшла додому, а ввечері за телефонувала до тітки і про все чесно розповіла. Що тепер буде? Може, сказа ти їй правду, що я все вигадала? Цьоцю, що робити? — Чекати! — Твердо сказала тіт ка Стефа. Минуло трохи більше тижня, до мене прийшла ця дівчина і сказа ла, що познайомилася з хлопцем! Він і красивий, і розумний, і ввіч ливий.- Як думаєш, — запитала вона, — невже це він?- Він, — твердо відповіла я. Щодня я бачила, як світиться щастям її обличчя. Восени я знову пішла до школи. На мене чекав випускний клас, тож треба було добре вчитися, щоб отримати хороший результат і вступити в інститут. Про цю історію я швидко забула. Телефонів тоді не було не тільки мобільних, а й стаціонарні мали у квартирах лише одиниці. Минула осінь, потім зима. І от навесні ввечері хтось постукав у наші двері.

Моя мама відчинила, з кимось поговорила, а потім запросила до кімнати дівчину з хлопцем. Це була вона! І її обранець. Вони прийшли запросити мене на весілля. Як тільки за ними зачинилися двері, я подзвонила тітці Стефі. Вона мені пояснила, що я притягнула любов до цієї дівчини, накликала їй щастя, бо була переповнена співчуттям і бажанням допомогти їй будь-якою ціною — навіть обманом. Я була на сьомому небі від щастя, а потім про щасливих молодят взагалі забула. Минуло понад 40 з гаком років. Я гуляла вже зі своєю внучкою у Стрийському парку. Аж раптом побачила пару — високого чоловіка зі сріблястими скронями і миловидну жінку, що трохи кульгала. Я навіть не відразу зрозуміла, що й до чого, як жінка схопила за руку чоловіка, і вони підійшли до мене. Тільки тоді я впізнала її. Ми присіли на лавочку, і вона почала говорити мені, що вони з чоловіком все життя пам’ятають, що саме я передбачила їхню зустріч і щасливе життя. За хвильку з кущів вибігли скуйовджений хлопчик і дівчинка у сукні принцеси, і підбігли до лавочки.- А це наші внуки, — сказала вона, — від сина і від дочки. І мама, Богу дякувати, ще живе і тішиться правнуками.

Ми проговорили більше години, але моя наймолодша внучка прокинулася у візочку, і ми змушені були розпрощатися. Я й досі думаю: невже моя тітка Стефа була права, і я зуміла притягнути щастя для добрих людей? Але однозначної відповіді не зна ходжу. Я нікому більше у житті не ворожила. І не буду цього робити. Але для себе зробила висновок: якщо говорити щось про майбутнє, то тільки добре. Хтозна, раптом, доля або Всесвіт і справді уважно підслуховують наші пророцтва і побажання. Невідомо, хто стоїть за нашим плечем, коли ми розкладаємо карти, ворожимо на кавовій гущі чи робимо інші магічні ритуали…