BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

Журавлі «всиновили» гусеня канадської казарки

Орнітологи переживають, чи вживуться ці птахи різного виду. Батьківські почуття сильно розвинуті і у братів наших менших. Вони беруть гору і тоді, коли неординарна ситуація, здавалося б, має закінчитися драмою. Але на підсвідомому рівні представники фауни діють так, як вчинили б істоти розумні…

Чужі птахи стали нерозлучною ріднею…
Чужі птахи стали нерозлучною ріднею…

Жителі американського міста Медісон часто милуються незвичним видовищем: на місцевому ставку прогулюється пара канадських журавлів, а компанію їм, крім власного дитяти, складає гусеня казарки. Батьки турбуються і про свого малюка, і про чужого, різниці між ними не роблять. Хоча ці пташенята належать до різних видів. Одне плаває, а інше ні.

Вчені губляться у здогадках, як гусеня потрапило у сім‘ю журавлів. За однією версією, мама-казарка помилково відклала яйце у гніздо журавлів. За іншою гіпотезою, журавлі, помешкання яких змила повінь, вимушено заволоділи житлом казарки, в якому вже було яйце. Знесли вони ще й власне і, крім свого пташеняти, вигріли «сусідське».

Орнітологи кажуть, що це вже третій випадок аналогічного «родичання». Мила історія! Але чи не завершиться вона плачевно? Річ у тім, що журавлі і казарки споживають різну їжу: перші наминають все підряд, другі - тільки рослинний корм. Журавлі летять у теплі краї на висоті півтора кілометра, казарки — 800−900 метрів. Не збігається і час відльоту: гуси вже у вересні вибираються у міграцію, журавлі - у листопаді.

Серед дослідників є оптимісти, вони прогнозують, що казарки рано чи пізно повернуть гусеня до свого гурту, полетять з ним на зимівлю. Спроба забрати рідню до себе вже була, але самець журавля ні на крок не підпустив до своїх володінь «десант» казарок. Є сподівання, що коли гусеня підросте, у ньому «спрацюють гени» — і згуба приєднається до зграї казарок.