Люди люблять журавлів, але ті тримаються від них на відстані

Із журавлями пов‘язують багато народних при­кмет, забобонів, традицій. Зазвичай всі вони сум­ні. Популярна пісня Богдана Лепкого «Чуєш, бра­те, кру-кру…» найяскравіше відображає ці людські пересуди. Насправді всі вони перебільшені. Жу­равлі не можуть співати інакше — веселіше, бо та­кий від природи у них голос. По-іншому «розмов­ляти» не навчила їх природа. Коли журавлі летять зграями, то утворюють клин. Роблять це для того, щоб зменшити опір повітря, зекономити сили під час багатомісячного польоту.

Учені кажуть, що журавлі жили ще 60 млн ро­ків тому, в часи динозаврів. У природі існує їх п‘ятнадцять видів, дев‘ять з них є перелітними. В Україну прилітають сім типів цих птахів, найчасті­ше — журавлі сірі. Живуть вони у болотистій місце­вості, здебільшого на Поліссі.

Характерна особливість журавлів — на відміну від лелек, ніколи не сідають на дерева. Втримати­ся на гілках не дає їм розміщений занадто висо­ко на нозі хапальний палець. Натомість дозволяє швидко пересуватися у високій траві. Гніздяться журавлі у заплавах прісних водойм, вони є дуже скритними птахами. Якщо лелеки «туляться» до людей, то журавлі тримаються від них на відстані.

Найгарнішим, на думку загалу, є вінценос­ний журавель, який побутує в Африці. Його виріз­няє граціозна постава, «чубчик» із віялоподібних золотистих пір‘їн, що нагадують корону. Зобра­ження цього птаха є елементом прапора і герба Уганди. Журавлі також є національним символом Вірменії.

Українці ж вважають журавлів уособленням вірності, склали про них багато пісень.