В останню дорогу воїна проводжав і лелека…
У самого бузька теж складна доля
У багатьох притулках для тварин доглядають лелек. Але той, що недавно поселився у Подільському зоопарку, — особливий. Люди кажуть, у нього добре, чутливе серце.
Кілька місяців тому у селі Качківці на Вінниччині проводжали в останню дорогу воїна ЗСУ Олександра Луценка, який загинув у бою під Куп’янськом. Обабіч дороги, якою проїжджав траурний кортеж, стояли навколішки місцеві жителі. Аж раптом з висоти приземлився і став біля них чорний птах з білою ознакою. Стояв зажурений, з похиленою головою, коли процесія проходила мимо. А потім разом з усіма пішов за нею на цвинтар. Коли домовину з воїном опускали у могилу, злетів у небо і робив там прощальні кола. Так бузьок хотів віддати останню шану героєві. Його сумну ходу, а потім кружляння над опечаленим селом зняли на камери столичні журналісти.
У самого лелеки нелегка доля. Маленьким він випав із гнізда. На землі його підібрала місцева жителька, вигодувала. А от коли почало холодніти, звернулася до зоопарку, щоб забрали Бусю до себе — мовляв, вдома нема для лелеки умов для життя взимку. Волонтери з радістю прийняли птаха до себе, обстежили, дали окремий вольєр, годують рибою.
А у самій Качківці люди без лелеки почуваються якось самотньо. Звернулися у Вінницю, щоб повернули їм Бусю. Там не заперечують. Кажуть: перезимує лелека в місті, а весною віддадуть його у рідне село.