Вовки лякають людей і тварин

За слідами на снігу ідентифікували «санітара лісу»

Пані Світлана, жителька одного з прилеглих до Бережан сіл, розповіла нам, що через згаданих хижаків боїться під вечір виходити з дому (мешкає впритул до лісу). Кілька днів тому неподалік її будинку вночі гавкала лисиця, а згодом господиня побачила її вже мертвою, з кривавими ранами на тілі…

Ще одна пригода у цьому урочищі: зі стодоли по сусідству (теж біля самого лісу) часто вибігає лисиця з облізлим хвостом. А це одна з ознак того, що непрохана гостя є носієм сказу.

Проте найбільше нашу співрозмовницю перелякала серед білого дня велика, схожа на вовка тварина, яка бігла через її подвір‘я. Господар крикнув до неї забиратися геть, плеснув у долоні - і невідомка почвалала до лісу. Світлана сфотографувала сліди на снігу, переслала знімок знайомому мисливцеві. Той ідентифікував відбитки лап вовка. І попросив бути обережними…

Від мисливців втікали в іншу область

Вовки на Бережанщині - не припущення, а реальність. Недавнього зимового дня на території Нараївської ОТГ, де сходяться три області - Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська — було знешкоджено одну таку особину. Більше про це кореспонденту «Високого Замку» розповів в.о. голови Бережанської організації Українського товариства мисливців і рибалок Роман Гадуп’як:

— Вовків на нашій території я зустрів випадково. В урочищі Висока Гора саме розвіз корми дичині - сіно, кукурудзу, сіль — а потім приїхав до себе на дачу, що за кілька кілометрів звідти. Сусідка каже: полем бігає стадо якихось собак. Бігли вони з боку Львівщини, де у той день тривало полювання на хижаків. Їх було п‘ятеро-шестеро. Прикинув: у найближчому поселенні всього сім хат, собак там немає, тож стало зрозуміло, що йшлося про зграю вовків. Наздогнати їх не було як, тому сів у машину, об‘їхав територію з іншого боку. Вовки вибігли якраз на мене. Відкрив вогонь — одного поранив, іншого знешкодив, решта побігли у бік села Стратина Івано-Франківської області…

Впольований вовк виявився самцем, важив приблизно 35 кг, це середньої величини хижак. Його шкіру віддали виправляти, згодом вона поповнить колекцію мисливських трофеїв.

Пан Роман каже, що на території їхньої філії УТМР не було випадків, щоб вовки нападали на людей — зате розправлялися з домашніми собаками. Єгері мають право відстрілювати хижаків протягом всього року, за винятком «сезону тиші» (з 1 квітня по 15 червня), коли дикі тварини виховують свій молодняк.

Заодно Роман Гадуп‘як прокоментував випадок із мертвою, окровавленою лисицею, яку знайшли неподалік помешкання згадуваної пані Світлани. За його словами, з великою ймовірністю йдеться про тварину, хвору на сказ. Такі лисиці між собою кусаються і навіть можуть нападати на собаку. На Бережанщині був такий випадок.

Пан Роман пообіцяв: якщо хтось із місцевих жителів знову виявить лисиць із підозрілою поведінкою, мисливці виїдуть на місце і проведуть «зачистку». Так само чинитимуть, якщо виявлять, що біля населених пунктів промишляють вовки.

«Сіроманці є однолюбами…»

Відстрілюють вовків і на Львівщині. З початку 2025-го мисливці вполювати чотирьох таких особин, торік — 14.

Найбільше ці хижаки поширені у Карпатах, на Бродівщині, Золочівщині (саме із Золочівським районом межує Бережанщина).

Про особливості життя вовків ми попросили розповісти Василя Бурмаса, якого називають «головним мисливствознавцем» Львівщини. Попри войовничий характер сіроманців, про них він розповідає із нотками симпатії. А заодно дає консультації.

— Сліди вовка дуже відрізняються від собачих, — каже Василь Романович. — Вони більші, видовжені, а не заокруглені, як у пса. У вовка два передні пальці з кігтями мають більший виступ, ніж у собаки.

На вовка можна полювати від 1 жовтня до 1 березня, Під час воєнного стану мисливцям видають дозволи на регулювання чисельності лисиць і відстріл вовків. Санітарно-гігієнічні норми дозволяють відстрілювати до одного-двох лисів на дві тисячі гектарів угідь. На вовка таких норм немає. Лисиця — тварина стала, проживає в одному місці, а вовк побутує у розкиданих місцях. Весною він повертається туди, де народився, і там приводить потомство.

За своєю природою, вовки є моногамними, однолюбами. Після спарювання вовча пара живе разом весь час.

Вовки дуже культурні, розумні - самець ніколи не парує свою маму, сестру (що запобігає кровозмішуванню), а для продовження роду приходить до іншої зграї. Вовки дуже вірні у своєму шлюбному житті. Коли Редьярд Кіплінг писав «Мауглі», то ввів у свою книгу таких персонажів, як Батько Вовк, Мати вовчиця і їхніх «шляхетних діток». Здорове потомство жило до глибокої старості.