Прийомне лисеня жило в одному бліндажі з воїнами

На це фото не можна дивитися без захоплення. І без вдячності українському воїнові, який зберіг життя, а потім дав волю цій лісовій красуні.

Сьогодні всі страхи і три­воги у неї позаду. А ще кіль­ка місяців тому перебувала на волосинці від смерті. Без ма­теринського тепла, голодне, брудне, налякане вибухами і пожежами від них лисеня ле­жало в якійсь калюжі. Здавало­ся, години його пораховані…

На щастя, цю небогу піді­брав воїн ЗСУ. Коли після за­кінчення бою добрався до сво­го бліндажа, закутав малого у м’який і теплий махровий руш­ник, помістив у паперову ко­робку. А коли знайда заспо­коїлася — нагодував м‘ясом із фронтової кухні. Знайомі ве­теринари передали ліки і ві­таміни для рудого гостя вої­нів. Через кілька днів лисеня так призвичаїлося до хлопців у камуфляжній формі, що пе­рестало їх боятися, подружи­лося. Любило борюкатися з воїнами. Бачили б ви, скільки радості це приносило їм!

Щоправда, не обходилося без проблем. Лисеня взяло­ся гризти все, що потрапляло йому на очі. Довелося замови­ти спеціальні іграшки, які тва­рина сприймала як улюблені курячі ніжки…

З часом лисеня стало більш стриманим. Гуляло на повід­ку. А коли воїни зрозуміли, що перед ними уже доросла са­модостатня лисиця, вирішили дати їй повну свободу. Випус­тили у дику природу, у цілком безпечний ліс, де немає мін, розтяжок, не чути пострілів, а вільний для прогулянок про­стір значно більший, ніж блін­даж…