Наколядовані 17 тисяч пенсіонер передав десантникам — на дрони

Багато його літніх ровесників у цю пору сидять у теплій хаті перед телевізором. Не виходять з дому, щоб не послизнутися, не простудитися… А 84-річному Роману Андрійовичу у чотирьох стінах не сидиться. Перед Новим роком пройшовся по сусідніх будівлях зі святковими віншуваннями й повернувся додому із… 17 тисячами гривень. А на Водохреще завітав до нашої редакції і попросив передати ці гроші на допомогу українській армії. Того ж дня вони поповнили збір, який оголосив колишній співробітник «Високого Замку», а нині - військовослужбовець ЗСУ, пресофіцер 79-ї Окремої десантно-штурмової Таврійської бригади Орест Дрималовський. Зібрані паном Романом гривні пішли на придбання дронів DJI Mavic 3T із тепловізійними камерами. За словами Ореста, ці дрони, якими управлятимуть пілоти 1-го десантно-штурмового батальйону 79-ї ОДШБ, «вночі робитимуть окупантам боляче».

Торік під час Різдвяних свят пан Роман заколядував 10 тисяч грн і через відо­мого адвоката-волонтера Дмитра Шве­ця передав їх на дрони для ЗСУ. Цього року «перевиконав зобов’язання» — аж на 70%. Віншував не у домівках — у фір­мах. Розсівав пшеничку і наспівував по­чуте у далекому дитинстві:

«Сію-сію, посіваю,

З Новим роком вас вітаю.

З Новим роком йду до хати,

Щоб вам щастя побажати.

Щастя, долі, гаразду,

Щоб прогнати всю біду,

Щоб не знали ви розпуки,

Й ваші діти, ваші внуки,

Щоб зацвів, мов ярий цвіт

Український славний рід".

А потім пан Роман додавав власні по­етичні рядки:

«На підтримку ЗСУ

покладіть «Сковороду»,

Ваше щире протеже

Життя хлопцям збереже".

Якщо хтось не зрозумів, під «Сковоро­дою» посівальник мав на увазі 500-грив­неву банкноту із зображенням великого філософа-мандрівника…

Найперше зі своїми вітаннями львів­ський пенсіонер заглянув до керівника однієї з ІТ-компаній (просив не назива­ти себе), і той, схваливши ініціативу по­важного чоловіка, дав на добру справу 5 тисяч гривень. Не шкодували грошей і його співробітники. Засівав Роман Джа­ла також у трьох клініках, де вирішують проблеми зубів, судин і мозку. Непода­лік від його житлового будинку недав­но з’явився супермаркет, тож навідався і туди. Розповів про свій задум — підтри­мали. Зайшов у ще одну крамницю — там теж поповнили донатами благодійну скарбничку.

Про завзятого пенсіонера-волонтера ми написали нашому товаришеві-фрон­товикові, Оресту Дрималовському. Той був розчулений. Попросив телефон пана Романа, щоб від імені побратимів-де­сантників подякувати йому за патріотич­ний чин. І щоб запевнити: усе до копійки піде на ліквідацію ворога.

Кілька слів про самого Романа Ан­дрійовича. Колись у Глинянах на Золо­чівщині починав працювати килимарем. Потім був столяром, автокранівником у домобудівному комбінаті. Має більш як пів століття трудового стажу. Вийшов­ши на пенсію, з ранньої весни до пізньої осені пропадає на дачі у селі Гринові під Львовом. Разом із дружиною Ольгою вирощують усяку всячину, у тому чис­лі - оспівану Софією Ротару гірську ла­ванду.

І ще один факт із біографії цього чо­ловіка. 1964 року пан Роман зі своїм старшим братом Володимиром, який повернувся із заслання у Сибіру, на стовбурі бука зробили ножем контури тризуба. З часом у ці прорізи потрапи­ла дощівка, «шрами» затягнулися, де­рево розрослося, і малюнок «сховався» у серцевину стовбура. Років з 13 тому один ґазда зі села Шпильчини біля Біб­рки, заготовляючи дрова, випадко­во спиляв того бука, порізав на поліна, розколов, а там — тризуб! Рукотворне «диво» стало його домашньою патріо­тичною реліквією.

А тим часом…

На придбання трьох нічних дронів десантникам із 79-ї бригади потріб­но було 530 тисяч грн. А в обід у ві­второк, лише через дві доби після по­чатку збору, на банківському рахунку було вже 853 тисячі! Постаралися такі ж невтомні ентузіасти, як герой нашої розповіді.