Ударила по м’ячу прицільно. Так само, як по ворогу

Усі, хто дивився недільний футбольний матч між донецьким «Шахтарем» і винниківським «Рухом», крім мегаемоцій від спортивної боротьби, не забудуть і двох інших подій перед самим початком гри. Спочатку всі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблого на фронті 45-річного Дмитра Твардовського, батька молодого голкіпера «Шахтаря» Дениса Твардовського. А потім у центрі поля з’явилася симпатична, з довгими косами жінка у камуфляжній військовій формі - стрільчиня-зенітниця Галицько-Волинської радіотехнічної бригади повітряного командування «Захід» Наталія Грабарчук.

Під гучні оплески футболістів і вболівальників на трибунах вона зробила перший символічний удар по м’ячу. А потім розчулений головний тре­нер «Шахтаря» Марино Пушич подарував захис­ниці України букет квітів, іменну футболку «пома­ранчево-чорних» і сказав теплі слова…

Наталія Грабарчук відзначилася тим, що 17 листопада, під час першого ж свого бойового завдання, з переносного зенітного-ракетного комплексу «Ігла» збила російську крилату ракету далекої дальності Х-101. І тим врятувала не одне життя, захистила від ураження важливий об'єкт критичної інфраструктури на Рівненщині.

За зразкове виконання бойового завдання мі­ністр оборони України Рустем Умєров відзначив Наталію Грабарчук та її колег, старших солдаток Ольгу Максименко й Валентину Стеблевець, ві­домчими нагородами.

Показово, що до війни Наталя мала цілком мирну професію — виховувала малюків у дитя­чому садочку. Але коли над рідною країною на­висла загроза, змінила фах, записалася у ряди ЗСУ.

Із Наталею Грабарчук ми спілкувалися недов­го — служба у неї така, що не дозволяє відволі­катися на речі другорядні. Але дуже важливе ми все-таки від неї дізналися: попри те, що всі в її родині були проти того, щоб із педагогів вона пішла у військові, Наталія наполягла на своєму рішенні.