На своє 100-річчя заспівала «бандерівську» пісню…
У колі чотирьох дітей, семи внуків, чотирнадцяти правнуків зустріла свій віковий ювілей Анна Борис, жителька села Межиріччя (Стрийський район Львівської області). Привітало іменинницю керівництво Жидачівської територіальної громади, зарічанський сільський староста, односельці
:format(webp)/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/525201/100-rokiv.jpg)
Глибоко символічно, що на гостину всі рідні прийшли у вишитих строях, у нього була одягнута й Анна Іванівна. Все українське для цієї жінки дуже дороге, за любов до нього її батьки і сама вона зазнали переслідувань: дитиною Анну разом з татом і мамою радянські каральні органи вислали до Сибіру, пробула там десять років. Після повернення із неволі дівчина тяжко працювала у колгоспі, вирощувала льон, цукрові буряки. Каже, що повсякденна праця і молитва значною мірою допомогли їй дочекатися такої поважної дати.
/wz.lviv.ua/images/news/2024/12/%D1%8E%D0%B2%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%B9.jpg)
— Пані Анна ще дуже бадьора жінка, — розповів кореспондентові «Високого Замку» сільський староста Іван Талама. — Коли завітали до неї, дуже втішилася. А коли прощалися, донька Катерина сказала, що її мама на дорогу хоче нам заспівати «бандерівську» пісню. У тій пісні було багато слів про Україну…
Ми знайшли рядки пісні, яку наспівувала 100-річна жителька Межиріччя. Є там, зокрема, такі рядки:
«Україна — наша мати,
Не дай же нам погибати!
Встань, Хмельницький, встань, Богдане!
Встаньте, всі наші гетьмани.
Встань, Хмельницький, пробудися!
На Вкраїну подивися…»