На своє 100-річчя заспівала «бандерівську» пісню…
У колі чотирьох дітей, семи внуків, чотирнадцяти правнуків зустріла свій віковий ювілей Анна Борис, жителька села Межиріччя (Стрийський район Львівської області). Привітало іменинницю керівництво Жидачівської територіальної громади, зарічанський сільський староста, односельці
Глибоко символічно, що на гостину всі рідні прийшли у вишитих строях, у нього була одягнута й Анна Іванівна. Все українське для цієї жінки дуже дороге, за любов до нього її батьки і сама вона зазнали переслідувань: дитиною Анну разом з татом і мамою радянські каральні органи вислали до Сибіру, пробула там десять років. Після повернення із неволі дівчина тяжко працювала у колгоспі, вирощувала льон, цукрові буряки. Каже, що повсякденна праця і молитва значною мірою допомогли їй дочекатися такої поважної дати.
— Пані Анна ще дуже бадьора жінка, — розповів кореспондентові «Високого Замку» сільський староста Іван Талама. — Коли завітали до неї, дуже втішилася. А коли прощалися, донька Катерина сказала, що її мама на дорогу хоче нам заспівати «бандерівську» пісню. У тій пісні було багато слів про Україну…
Ми знайшли рядки пісні, яку наспівувала 100-річна жителька Межиріччя. Є там, зокрема, такі рядки:
«Україна — наша мати,
Не дай же нам погибати!
Встань, Хмельницький, встань, Богдане!
Встаньте, всі наші гетьмани.
Встань, Хмельницький, пробудися!
На Вкраїну подивися…»