«Театр був на черзі здійснення моїх шалених мрій»

Львівська казкарка та письменниця Леся Кічура повідомила про першу постановку своїх казок на театральній сцені: «7 років я мріяла про постановку своєї казки на театральній сцені. Час прийшов!». Так вона написала у соцмережах.

Пані Леся розповіла журналістці «ВЗ», що вже другий тиждень тривають активні репетиції творчої команди Львівського обласного театру ляльок, адже до премʼєри «Час для снігу» залишилося більше як місяць.

— Щоранку я прокидаюся з відчуттям, що й сьогодні буду дотична до творення дива! — каже казкарка. — Ми майже щовечора, а точніше щоночі після 23-ї години спілкуємося з режисеркою вистави Яною Титаренко. Обговорюємо усе: нові ідеї для втілення, які репліки можна додати персонажам, а що підкоротити. Загалом, це неймовірно — знати, що твоя казка житиме на сцені театру. Я мріяла про це з часу свого першого інтерв'ю на радіо, коли вийшла моя дебютна книга «Добрі мамині казки». Тоді, пригадую, ведуча запитала мене, чи маю якісь неймовірні мрії, повʼязані з казками і я сказала, що мрію, потрапити до шкільної програми, поставити щось для театрального прочитання і аби мої книги читали далеко поза межами України.

— І всі ваші мрії здійснилися?

— До «Читанки» для 2 класу тексти казок внесли навесні 2024, взимку 2024 мої казки долетіли до Антарктиди, а влітку — до Японії, вкотре дісталися до Рейкʼявіку. Окрім того, моїх героїв полюбили діти в Іспанії, Італії, Великій Британії, Франції, Ізраїлі, Німеччині, Польщі, Австралії та Новій Зеландії. Мої збірки замовляють в українські недільні школи та садочки у Коннектикуті, Огайо, Мадриді, Парижі. Тобто — у багатьох країнах світу. Тож саме театр був на черзі здійснення моїх шалених мрій.

— Власне, наприкінці зими цього року ви мені розповідали, що казки тепер «читатимуть» навіть пінгвінам…

— Та я про це мріяла 5 років! Розповіла про свою мрію вголос — на радіо. А мрії, як відомо, мають властивість здійснюватися. І мої дві книжки «Дух Різдва» і «Час Різдвяного дива» полетіли аж на край Землі (сміється. — Г.Я.) — до Антарктиди.

— А тепер от — театр. Що є найцікавішим для вас у процесі творення?

— Звісно допрацьовувати текст для формату пʼєси було цікаво, бо відразу уявляла, а як же актори покажуть все це за допомогою ляльок. Але коли режисерка почала надсилати мені уривки музики, елементи шумової партитури, тоді направду зʼявилося відчуття присутності у творенні проєкту. Важливою також була зустріч-знайомство, на яку запросила директорка-художня керівниця театру Уляна Мороз. Мені розповіли концепцію вистави, головний задум і пояснили, як усе відбувається саме у ляльковому театрі, бо ж у драматичному, в якому я працюю вже понад 20 років, все відбувається по-іншому. Зараз я вже чіткіше бачу всю картинку майбутньої вистави. Знаю, що команда театру працює просто неймовірно.

Окрім режисерки Яни Титаренко, над прем'єрою працюють художниця Олександра Беземська, композитор Дмитро Микитин.