Та, що нібито гасить вогонь…

Кому щастить у ці дні вибратися у карпатські ліси по гриби, часто зустрічає там екзота — магічну вогняну саламандру. Схожі на ящірок ці тваринки-амфібії мають «камуфляжне», з чорно-жовтими плямами забарвлення тіла. Воно добре маскує їх серед опалого осіннього листя, каменів, гілок, трави…

Небагато представників фа­уни овіяні стількома легенда­ми і міфами, забобонами, скіль­ки пов‘язано із саламандрою. Один з найпоширеніших — сала­мандра може жити навіть у вог­ні, від її холодного тіла полум‘я гасне…

Усе це, звичайно, зі сфери фантастики. Але саламандра справді має мокру шкіру, лю­бить жити у вологій місцевості, біля водойм. Тому у спеку її не побачиш. У чистих карпатських струмках після народження її малюків розвивається потом­ство саламандр. Особливо час­то ці особини з‘являються на очі мандрівникам у дощову погоду. Через це місцеві жителі назива­ють їх «дощівками».

Древні мудреці стверджува­ли, що своїм захисним слизом на поверхні шкіри саламандри здатні отруїти навіть людей. Су­часні вчені доводять, що це ве­лике перебільшення. Найбіль­ше, чим може налякати вас саламандра у разі дотику до неї - це викликати подразнення слизових оболонок. При цьому відчуєте запах часнику…

А от для деяких представни­ків фауни контакт із саламан­дрою справді може виявитися фатальним. Дослідники вста­новили: ящірка, яка вкусила са­ламандру в отруйну залозу, за­гине через 30 секунд, а гадюка — через чотири хвилини. Водно­час саламандра після укусу га­дюки здатна прожити чотири години…

Саламандри селяться в еко­логічно чистих районах, тому наявність їх у тій чи іншій місце­вості вказує, що довкілля без­печне. У випадку небезпеки ця тваринка, як і ящірка, може за­лишити свій хвіст — відросте че­рез якихось три тижні.