Своїй господині крук зізнається у коханні: «О'кей, Люба! Ай лав ю!»

На маминому обійсті, що на хуторі Григорі біля села Добромірки неподалік Збаража, вона ось уже 28 років доглядає крука (різновид воронових). Птах має можливість полетіти на всі чотири сторони, але неодмінно повертається у свій вольєр, який виготовив син пані Люби — Юрій.

Усе сталося як у казці. Якось господиня, яка приї­хала з обласного центру на свій хутір, прогулювалася лісом, а їй ні з того ні з сього на руку приземлилося чорне пташеня з подовгуватим дзьобом. Ось так разом і прийшли додому.

Назвали знайду Каєм — так само, як персонажа казки Ан­дерсена «Снігова королева». Кай — це ще й горловий звук у деяких азійських народів. Що-що, а ці картаві позивні домаш­нього крука чути здалеку. І від­гукується на звернення до себе Кай миттєво. У компанії лю­дей йому живеться добре. Має власну домівку (на зиму заби­рали його до хати). Їсть усе те, що і ґазди — зокрема хліб, варе­ну картоплю, сир, сметану, мас­ло, фрукти. Насипають Каєві і зерна.

Доглядаючи птаха, пані Люба ласкаво промовляла до нього: «О'кей, Кай! Ай лав ю» (у пере­кладі з англійської - «Я тебе лю­блю»). І була неабияк здивова­на, коли, приїхавши з Тернополя додому, почула від свого улю­бленця: «О‘кей, Люба! Ай лав ю!». Згодом Кай почав вимовля­ти імена синів пані Люби — Оле­га і Юрія…

Багато хто з любителів при­роди обурюється через те, що дикого птаха тримають у нево­лі. Але це не зовсім так. З пер­ших днів перебування в Іщуків у Кая був вільний режим пересу­вання. Літав куди хотів, але піс­ля недовгих мандрів добровіль­но повертався до своїх опікунів. Пані Люба пригадує: якось кру­ка не було два дні, домашні пе­реживали, чи з ним щось не сталося. Наступного ранку від­чинили двері, а на порозі стоїть Кай: розпростер крила і каже: «О'кей, Люба!».

Цікаве про круків

• Круків вважають символами довголіття й передбачливості.
• Живуть ці птахи зазвичай до 15 років, у неволі - і до 75-ти.
• Розмах крил круків може сягати півтора метра.
• Круків вважають дуже розумними птахами. Науковці кажуть, що вони здатні вирішувати логічні задачі на рівні п‘ятирічної ди­тини.
• Знайшовши черствий хліб, круки не їдять його відразу, а розмочують у калюжі.
• Якось вчені вдалися до експерименту: дали цьому птахо­ві пити воду з глечика, щоправда, її було зовсім мало. Щоб до­тягнутися до води, круки накидали у посудину камінчиків, ріди­на піднялася і стала доступною для пиття.
• Круки дуже турботливі птахи. Коли хтось з їхніх родичів за­хворіє, приносять йому їжу.
• Круки розуміються на математиці. Якщо перед ними поста­вити дві миски з різною кількістю корму, завжди виберуть ту, де їжі більше.
• Круки імітують голоси деяких тварин, автомобільних сигна­лів і навіть шум води у зливному бачку.