«Дзвони — не лише звуки міста, це також його душа»

Міністерство культури й інформаційної політики України внесло традицію львівського дзвонарства до почесного списку Нематеріальної культурної спадщини України.

«Дзвони у Львові - не лише звуки міста, це також його душа. Це історія та традиції, що передаються від покоління до покоління. Мелодійні звуки сповіщають про найважливіші події у житті міста, — наголоси­ло Міністерство культури й ін­формаційної політики України. — Дзвонарство практикується у Львові як частина колективної ідентичності громади. У міс­ті немає жодного свята, коли б не лунали дзвони. Особливіс­тю є ще й те, що саме тради­ція дзвонарства об'єднує різні релігійні громади міста, ство­рюючи особливий дух спіль­ності. Дзвони перетворилися з простого засобу спілкування на вираження живої спадщи­ни. А дзвонарство та традиції шанування дзвону стають про­явом колективної ідентичнос­ті Львова».

Дзвонар із багаторіч­ним стажем Ілля Кріпай­чук переконаний, що тради­цію львівського дзвонарства треба було внести у спи­сок Нематеріальної культур­ної спадщини України вже давно. «Це наша традиція. Це як піти в неділю до церк­ви, а потім посмакувати з ро­диною смачним сніданком у кав’ярні, випити кави, — каже пан Кріпайчук. — Дзвонарство — переважно родинна спра­ва. Нею займаються або по родинній лінії, або люди, які вчаться на дяка чи прислуго­вують у церкві. Я вчився дзво­нити пів року, мене вчив дід».