По чорниці ходить як по воду…

Таких непосид, як колишня працівниця Костопільської меблевої фабрики і місцевого домобудівного комбінату Марія Михальчук, ще треба пошукати! Жінка уже тридцять років на пенсії, а працює так, що дасть фори молодим. Усе у неї на хазяйстві доглянуте — картопля, буряк, морква, огірки, помідори, різноманітні квіти. Ідеальний порядок у хаті, яку прикрасила власноруч вишитими рушниками, килимами, накидками. У ці літні дні вона ще й встигає заглянути у сосновий бір і принести звідти повні кошики лісового добра.

Пані Марія збирає сезон­ні малину, гриби-синя­ки, ожину. Грибів сама не вживає - роздає людям. Чи не найбільше їй подобається пора­тися біля чорниць. Через день ходить по них. Точніше — їз­дить. Сідає на свій велосипед і гайда на природу! Припне ро­вер до дерева, оббере кущик від ягідок і передислоковуєть­ся на інше місце. Після кожно­го такого походу приносить до­дому по 5−6 літрів чорниць. Пече з них пироги, варить вареники, консервує у власному соку, пе­редає на Тернопільщину доньці і зятеві. Сушить чорниці - у тако­му вигляді вони дуже помічні від хвороб шлунка. Як і багато кра­ян, частково продає ягоди. Зі­брані гребінкою заготівельники приймали по 70 гривень за кіло­грам. А рвані чорниці оцінювали у 100 гривень за кіло.

Рідні трохи дорікають мату­сі: навіщо вам ходити до лісу? — не дай Боже, там вам може ста­ти зле, ми переживаємо. Будьте вдома, допоможемо вам гро­шима — лиш би ви були у безпе­ці. А пані Марія і слухати того не хоче: збирання чорниць для неї не бізнес, а задоволення. Отри­мує його від раннього дитин­ства, коли привчилася ходити до лісу. Буквально виросла на чорницях. Каже, що їх спожи­вання дуже помічне для очей — може, тому й досі читає без оку­лярів…

Недавно у Марії Антонівни був день народження. З'їхалася до неї рідня, тепло привітала, накрила багатий стіл, разом з подарунками вручила вели­кий букет різнокольорових кві­тів кермек (їх зазвичай освячу­ють на Маковея — стоятимуть весь рік і не в’янутимуть). А на­ступного дня після гостини пані Марія не зрадила собі - сіла на велосипед і подалася до лісу по чорниці…