«Я тебе на органи здам!»
Для деяких наших співвітчизників міжнародні автобусні рейси перетворюються на жахіття
Тисячі українців, спакувавши валізи, щодня беруть курс на західний кордон. Їдуть у світи зазвичай у пошуках кращої долі, подалі від війни. І найменше, чого їм, сповненим тривог, хочеться у той момент — щоб ця дорога у невідомість була спокійною. Щастить не всім. Сім'я Шимоновичів — одна із таких.
Хамили на кожному кроці
Пані Даниїла (Дана) — пенсіонерка зі села Козівки неподалік однойменного міста Козови на Тернопільщині. За її плечима музична освіта, 40 років праці у сфері культури — співала у хорі, грала в оркестрі, працювала у бібліотеці. Життя повернулося так, що уже три літа разом із донькою Тетяною, внуками — дворічним Марком і восьмирічною Євою — живуть у Польщі. Час від часу навідуються на батьківщину. Недавнє їхнє повернення звідти на чужину виявилося вкрай неприємним, вся сім‘я, від дорослого до малого, пережила стрес. Навіть через тиждень після тієї поїздки не можуть оговтатися. А все через жахливий автомобільний сервіс, бездушне ставлення з боку водіїв.
— Минулої суботи, 20 липня, ми у міжнародних автокасах у Тернополі взяли квиток до Ополе, — розповідає кореспондентові «Високого Замку» пані Дана. — Донька просила дати місця у «доброму» автобусі, бо з нами — двоє маленьких діточок. Касир порадила Neoplan за маршрутом «Вінниця — Єленя-Ґура». Ми погодилися. Але вже з перших хвилин поїздки відчули дискомфорт.
При посадці в автобус попросили водія, щоб виділив нам чотири місця одне біля одного (наші квитки чомусь були без місць). У відповідь водій почав кричати: «Якщо хотіли разом сидіти, треба було вам їхати з Вінниці…»
Всю дорогу шофери хамили з будь-якого приводу. Якщо комусь потрібно було піти у туалет — не повідомляли, де він знаходиться. На польській митниці наші пасажирки самі шукали, куди «піти до вітру». Видно, потрапили у заборонену зону, і через це польський прикордонник зробив їм зауваження. Принагідно сказав: «Я зараз запитаю вашого шофера, чому він вас не провів до туалету — це ж його обов’язок, ви всього не знаєте…»
Було таке, продовжує пані Дана, що хтось із пасажирів вийшов за покупкою або випити кави — як наслідок, трохи затримався. А водій до них кричав: «Ніхто на вас чекати не буде, я поїду, а ваші речі відправлю назад поштою!»
Водії плуталися на дорозі, збивалися з маршруту, повертали назад. Треба було нам окропу, щоб приготувати дитині молоко — водії не знали, де його можна знайти. Ми самі його ледве знайшли в якійсь кафешці. Не знали вони і польської мови, що утруднювало їм спілкування з іноземцями. Всю дорогу були нервовими, непривітними до людей.
А найжахливіше… На кордоні водій причепився до моєї доньки, що вона на дворічну дитину не має паспорта. Моя Таня розтлумачує йому: фото сина вклеєно до її власного паспорта. Мовляв, цього достатньо, все законно, вже не перший раз їздить через кордон у такий спосіб — і ніколи жодних проблем не виникало…
Водій на це пояснення не зважав. Кричав до неї: я тебе висаджу, забирайся з автобуса! Перед кордоном почав її виганяти. Бо хтось сказав йому, що через проблеми з документами його оштрафують на три тисячі євро. Донька плаче: куди ж ви мене з двома дітьми виганяєте? А водій: «Мене це не обходить!»
Якась масакра! Ми були виснажені. До цієї втоми додалося 16-годинне очікування на кордоні. Після всіх тих стресів з водіями моя донька два дні ковтала піґулки…
А прикордонники претензій не мали…
Деталі інциденту автор цих рядків уточнював і у Тетяни Шимонович, яка зараз перебуває у Польщі.
— Один з водіїв заявив: «Мені казав мій шеф: як нема документів — викидай їх, бо отримаєш штраф!» Якщо вже мені шеф так казав, то я вас точно викину…"
Найбільше я переживала не за себе — за неповнолітніх дітей, які сильно перелякалися. Восьмирічна донька Єва мене запитувала: «Нас виженуть з автобуса? І що ми будемо робити? Мамо, я піду з тобою, куди б ти не йшла…»
Я сказала водієві, що не вступлюся з автобуса. На це почула: «Я не буду за тебе платити. Якщо хочеш — їдемо. Але будеш мені відробляти. Або здам тебе на органи!»
Ми з мамою були шоковані почутим.
Коли пройшли український кордон я звернулася до польського митника: чи пан мене пропустить ось з такими документами? Він переглянув їх, поцікавився, чи маю «Дію» (у мене вона є). І відповів — «Тоді все добре. Кордон пройдете без жодних питань». Так і було…
За свою негідну поведінку шофер навіть не перепросився. Як в одного, так і в другого спостерігалася якась ненависть до людей…
Дана Шимонович розповіла нам, що разом з донькою і внуками цим автобусом не доїхали до Ополе — вийшли швидше, бо не могли стерпіти зневажливого ставлення до себе. На місце добралися замовленою машиною.
— Я радила б фірмам-перевізникам, які приймають на роботу водіїв, особливо — на закордонні рейси, добре вивчати цих людей, — ділиться своїми думками жінка. — Принаймні, треба, щоб з ними обов’язково переговорив психіатр, психолог. Потрібно, щоб ці особи проходили тести на вміння комунікувати з клієнтами. В їхній роботі належне ставлення до людей має бути на першому місці. Ми ж зіткнулися із неадекватністю.
«Водії ввічливості не навчені…»
Підприємцем-перевізником, який обслуговує згаданий маршрут, є вінничанин Анатолій Єфременюк. На його сторінці у соцмережах ми знайшли такий текст:
«Шукаєте прямий рейс у Єлену-Гуру? Маємо для вас ідеальний варіант! Транспортна компанія «Vtsbus" пропонує щоденні прямі перевезення до Єлени-Гури через Краків, Вроцлав, Ополе, Катовіце, Легніцу. Їдемо з Вінниці, Хмельницького, Тернополя та Львова!
Будьте впевнені, що ваша подорож пройде комфортно та безпечно, бо наші автобуси мають всі умови для приємного перебування, а професійні водії забезпечать вам швидку та надійну поїздку!»
Своєю чергою, на сайті компанії «Vtsbus" ще раз підтвердили: «Гарантуємо комфортабельний високий рівень обслуговування, відповідальність і надійність». Запевнили, що у них працюють «водії з великим досвідом поїздок по Європі», які застосовують «індивідуальний підхід до кожного клієнта».
Шановні читачі, можете порівняти цю рекламу із подорожніми враженнями сімейства Шимоновичів.
І ще. На сайті infobus.eu/ua разом зі схвальними ми знайшли негативні відгуки про сервіс, наданий водіями, які працюють у пана Єфременюка. Ось деякі із цих вражень:
- Катерина: Ціна не співпадає якості 0/10.
- Альона: Кондиціонер працював, Wi-Fi — ні. Водії ввічливості не навчені. Вночі водій майже засинав за кермом.
- Лариса: Жахлива поїздка, водії і направду — хами. Також не дуже зрозуміло, чому їдуть на Краковець і стоять по 7 годин в черзі на кордоні - махінації з тютюном? Шегині та Рава — вільні абсолютно і до них ближче. Не рекомендую категорично.
Визнав поведінку підлеглих недопустимою
Щодо інциденту в автобусі «Вінниця — Єленя-Ґура» кореспондент «Високого Замку» поспілкувався із підприємцем- перевізником Анатолієм Єфременюком. За його словами, за неналежно оформлені документи передбачено штраф у розмірі 3 тисячі євро. Про пасажирку Шимонович заявив, що «вона не мала права пересікати кордон». І, мовляв, згідно із законодавством водії не повинні були її брати в автобус…
Якщо так, Анатолію Леонідовичу, то чому і українські, і польські прикордонники жодних порушень у документах пані Тетяни не побачили і без проблем пропустили її у Польщу?
Коли ми розповіли про «здачу на органи» (цікава інформація для вінницьких прокурорів, — І. Ф.), підприємець був заскочений. Визнав, що така поведінка водіїв недопустима, вперше почув про цей конфлікт від нас. Пообіцяв розібратися з підлеглими. І сказав, що саме на них лежить вся відповідальність. А він, мовляв, тут ніпричім. Нарікав на прикордонників через великі черги на кордоні. Виправдовувався великою зайнятістю, проблемами на фірмі, пов‘язаними з війною — мовляв, до всього руки не доходять…
А ми хотіли б сказати пану Анатолію таке: захисники України воюють з ворогом у тому числі за те, щоб Україна була цивілізованою країною. Щоб у нас панували європейські порядки. Щоб у мирному тилу гідність людини поважали завжди і всюди. Як видно, у деяких перевізників, які беруть курс на Європу, на ці риси великий дефіцит…
А тим часом…
Сім‘я Шимоновичів звернулася до адвоката за захистом своїх порушених прав.
