Оси — комахи войовничі. І будівничі

Сусід Михайло пожартував, що взимку на дачі матиме сві­жий мед. І показав мені його «медоносів»: кілька десятків ос, які колупалися у стіні хлі­ва із пустотілих шлакоблоків. Знайшли собі в одному з них маленький отвір, своїми рота­ми розширили його (це ж яку силу треба мати, щоб довбати цемент!) і пробралися усередину. Судячи з того, як активно пролазили туди, мабуть, уже облаштовують нову домівку на свій смак.

Не раз бачив осині гнізда у ямках, які вирили у полі лиси­ці. На стрихах селянських хат їхніх грушоподібдних коконів, що нагадують оселі інопла­нетян, завжди є повно. Жи­вуть вони і у гірських ущели­нах. Оси пробираються туди, де не падає дощ, де тепло, де не дме вітер і ніхто їм не зава­жає. Знайомий пічник розпо­відав, що ці крилаті розбійни­ці торішнього літа пробралися у цегляну стіну його будин­ку. Коли стало холодніше, всі­єю компанією сховалися там і зазимували. А з настанням весни, пробудившись після сплячки, так шуміли, що, зда­валося, у стіні хтось влашту­вав дискотеку.