Підростуть в «інтернаті», а потім — на волю!

Ну як, скажіть, було відмовити у притулку ось цим маленьким красунчикам — недавно на­родженим малюкам козулі? Сталося так, що козуленята залишилися без мами, до того ж опи­нилися у місці, де надто гучно. А вони, як і всі не­мовлята, так люблять спокій, тишу…

Саме такі комфортні умови забезпечили їм у львівській «Домівці», цьому своєрідному інтерна­ті для братів наших менших — є що їсти, є де спа­ти. До того ж мають гарну компанію. За традиці­єю, яка склалася у цьому притулку, новоселам дали імена.

«Тож ми маємо тепер Марту і Назарчика, які бу­дуть рости з нами, — каже керівник цього звіринця Орест Залипський. — А потім сподіваємося на по­вернення цих козульок у дику природу».

Щороку після періоду реабілітації, адаптації до самостійного життя львівські зоозахисники від­пускають у рідну стихію десятки звірят. У небо зді­ймаються найрізноманітніші птахи, у поля, ліси, водойми вирушають дрібні і більші тварини. Щас­лива доля, ми упевнені у цьому, чекає і симпатич­них козуленят Марту із Назарчиком.