Передплата 2024 «Добре здоров’я»

У 80 років обробляє третину гектара!

Це ж треба подумати: вручну обробляє тридцять арів по­ля-городу!

Львів’яни із задоволенням купують у пані Ганни городину, яку ця жінка виростила власноруч. Фото автора
Львів’яни із задоволенням купують у пані Ганни городину, яку ця жінка виростила власноруч. Фото автора

«Отож-бо, як захочете собі зробити смачного весняного салату, візьміть половину цієї головки селери, натріть на тертці з великими вічками, натріть також зо дві морквини (якщо більше — не зашкодить). Так само зробіть з двома-трьома кислуватими яблуками, додайте посічену цибулину, все поперчіть-посоліть, заправте майонезом або сметаною (олією я ще не пробувала), перемішайте — і будете мати дуже апетитну страву. Вона ще й сил додасть вам після зими, бо має багато вітамінів, допоможе вигнати відкладені солі…» .

Так розповідала-ради­ла мені Ганна Йосипівна Ільницька, жителька села Звертова на Жовківщині, що за вісім кілометрів від Куликова, коли я пакував щойно куплену у неї на Привокзальному ринку у Львові головку запашної селе­ри. Вся перерахована нею і ба­гато іншої городини, яку виста­вила на прилавок, — то праця її невтомних рук.

Пані Ганну її родина і сусіди у жовтні цього року вітатимуть із 80-річчям. Найперше хвалити­муть за те, що така роботяща. Це ж треба подумати: вручну обробляє тридцять арів по­ля-городу! Вирощує там усе, чого душа бажає: крім тради­ційних для наших селян карто­плі, моркви, капусти, буряків, часнику, цибулі, петрушки, кропу, квасолі, доглядає ще й руколу, кінзу, щавель, шпинат, порей, брюссельську капусту, згадувану вище селеру. Цибу­лю плекає з власного насіння-чорнушки. Інший, буває, охає, пройшовшись із сапкою один невеличкий рядок, а вона дає раду зеленині на третині гек­тара!

— Може, я тому так, нівроку, тримаюся у свої літа, що багато працюю у полі! — з усміхом каже пані Ганна. — Їм усякі салати зі своєї зелені. Вони мені добав­ляють здоров’я, так що можу ще тлумак на плечах нести.

За молодості Ганна Йосипів­на вирощувала у колгоспі льон, буряки, працювала на інших роботах. Не може без них і те­пер, хоча багато хто з її ровес­ниць вже шкутильгає із пали­цею. Праця «тримає».

— Городина мене підрято­вує, — каже ця невтомна жінка. — Пенсію маю, як усі селяни. А оце продам свою зеленину, і вже маю за що купити піґулок і дещо з хазяйського до хати.

Ганна Йосипівна каже, що обробляти город допомагає їй внучка — разом і полють, і сапа­ють, і підгортають, від хвороб-шкідників обробляють грядки. А потім наша співрозмовниця розповіла про ще один секрет добрих своїх урожаїв:

— Найперше, як приступаю до роботи, я перехрещуся і кажу: «Боже, допоможи!»

Схожі новини