Передплата 2024 «Добре здоров’я»

«Часто замовляють ковдри — „memory“ — з дитячого одягу»…

Майстриня з Дніпра Світлана Чорна виготовляє вироби у техніці печворк

Світлана Чорна каже, ковдра з клаптиків тепла та приємна на дотик. Фото з архіву Світлани Чорної
Світлана Чорна каже, ковдра з клаптиків тепла та приємна на дотик. Фото з архіву Світлани Чорної

Світлана Чорна з Дніпра створює чудові вироби у незвичній техніці печворк (клаптикове шиття) — ковдри, панно у вигляді картин, і навіть жіночі сумки. Це вид декоративно-ужиткового мистецтва, коли за принципом мозаїки зшивають цілісний виріб зі шматочків тканини.

У ці дні у Дніпрі триває виставка «Міста-герої». У ній беруть участь майстрині, які працюють у техніці з клаптикового шиття. Також щоосені у Києві у Печерській Лаврі (Велика дзвіниця) проходить виставка робіт українських майстрів з печворку.

— Я за фахом філолог, закінчила Київський державний університет ім.Т.Шевченка, — розповіла журналістці «ВЗ» пані Світлана, уродженка Києва. — Коли у мене народилася дитина, я не працювала, але весь час шукала себе… Коли син підріс, у мене залишилося дуже багато дитячого одягу. Цей одяг був таким рідним, що неможливо було його від себе відірвати! І я почала з нього щось вирізати… На той час я не знала, що таке печворк. Не було техніки, не було сучасних пристроїв: ножів, спеціальних машинок, наприклад. Ці клаптики я зшивала руками. Це була наче терапія… Так, я пошила з них дитячу ковдру. Моєму сину зараз 33 роки, але цю ковдру він нікому не віддасть! (усміхається. — Авт.).

Пізніше в Інтернеті з’явилося багато матеріалів для печворку, а також майстер-класів. Майстрині могли уже поділитися своїм досвідом. Свого часу я закінчила у центрі української культури і мистецтва у Києві курси з печворку. На той час такі курси були єдиними в Україні. Займаюсь цим ремеслом понад 15 років!

— Ви досі використовуєте якийсь домашній одяг, чи купуєте спеціальні тканини?

— Я вже не використовую свої речі (усміхається. — Авт.). Це добре робити, коли ви тільки починаєте цим займатися. Коли ви вже зробили не один виріб, то хочете, щоб він був гарним і якісним. Є спеціальні тканини для печворку — американські, японські. Вони дуже якісні! Це 100% бавовна. Вони не линяють, не мнуться. Мають гарний дизайн. Не втрачають своєї краси через багато років. Звичайно, що вони не дешеві.

— Чи мають попит текстильні сумки?

— Такі сумки мають попит у людей, які люблять тканини. Більшість звикли до шкіряної сумки, або з екошкіри. Я люблю тканини, і я дуже люблю текстильні сумки!

— А що у вас замовляють найчастіше?

— Останнім часом з’явилися замовники, які хочуть пошити ковдру з одягу своєї малечі… Ковдру — memory (у перекладі з англійської - спогади. — Авт.), яка буде нагадувати їм про щось хороше. Така ковдра ще й дуже тепла та приємна на дотик. Замовляють також панно, яке як картину вішають на стіну.

— Складно навчитися цього ремесла?

— Раджу починати з найпростішого — з геометричних фігур: квадратиків, трикутників. З цим немає великих труднощів. Я використовую різні схеми, можу придумати свою схему — якийсь дизайнерський малюнок, або аплікацію. Клаптики зшиваю машинкою. А ось японський печворк — це тільки ручна робота, яка у них дуже цінується. Я дуже люблю дивитися на японські роботи.

— А зі скількох клаптиків може складатися, наприклад, ковдра?

— У ковдрі може бути від 500 до 1000 клаптиків (іноді - більше). У сумці - близько 200! Клаптики можуть бути різних розмірів — великі, маленькі. У панно, наприклад, є великі деталі.

До речі, одна моя бабця родом з Хмельницької області. У дитинстві я часто на канікули приїжджала до неї. Саме у неї, на пічці, я вперше побачила ковдру, зшиту з клаптиків ситцю… Ці клаптики з давніх часів вирізали зі старого одягу, а потім за потреби використовували. Робили латки, наприклад, на мішечках для пшона. Або пришивали латку на одяг. Я пам’ятаю одежа могла бути не дуже гарною, а клаптик на ній був такий яскравий…

Схожі новини