«Приїхав зарядити і підняти настрій нашим захисникам, але вийшло навпаки: це я від них зарядився»

Не раз дивувалася керівниці Благодійного фонду «Глобал Львів» Марині Портусь — звідки ця тендітна жінка має стільки енергії? Звідки її черпає? Попри те, що у неї, як кажуть, 24/7 не змовкає телефон, бо то просять знайти юриста, то зібрати на щось дуже потрібне для фронту, то ще море інших проблем благають вирішити українські захисники, пані Марина по кілька разів на тиждень приїжджає у медичні заклади, де лікуються і відновлюються поранені воїни. А ще разом з редакцією «Високого Замку» збирала бібліотеку, яку у редакцію приносили наші читачі, а у лікарню Святого Луки привезли головний редактор видання Наталія Балюк з журналістами.

Та найбільше мене вразило те, що волонтерка зібрала навколо себе команду артистів, які дають благодійні концерти для поранених захисників у лікарнях. От і 7 лютого у Реабілітаційному центрі «Незламні», що у лікарні Святого Луки у Львові, артисти влаштували свято не лише для воїнів, а й для всього медичного персоналу (звісно, хто міг покинути своїх пацієнтів на кілька хвилин).

Як з’ясувалося, такі благодійні концерти Благодійний фонд «Глобал Львів» організовує ще з 2022-го. За словами пані Марини, на початку війни нікому нічого не дозволяли проводити у медичних закладах. А вона так хотіла не лише «футболками-шкарпетками» підняти настрій пораненим, а бодай на годинку повернути їх у культурне і мирне життя. Оббивала пороги керівництва лікарень, але усі вважали, що про це навіть мови не може бути. «Дайте мені можливість, — просила Марина Портусь, — і ви не пожалкуєте».

З цього усе й почалося. До концертного волонтерського руху долучилися Назар Савко, Віктор Винник, Андрій Заліско, Юлік, Ірина Доля, Славія, Олена Корнєєва та багато інших.

Я прийшла у лікарню за кілька хвилин перед початком концерту. У величезному залі відновлювальної фізкультури вже зібралося повно люду — хтось прийшов на милицях, багато — на інвалідних візочках. Багатьох з них я також давно знаю, бо процес реабілітації - тривалий. Серед знайомих і Олег Лутчин з позивним «Лучік» — улюбленець усіх артистів і, як він себе сам називає, — «староста реабілітаційного центру».

Ведучих концерту цього вечора було аж двоє - уже добре знайомий нашим захисникам Михайло Коренев і В’ячеслав Соломка, який приїхав з Києва разом з письменником-документалістом Володимиром Мулою.

Володимир розповів про свій документально-спортивний роман «Мені подзвонив Вейн» та перипетії створення першого українського документального кіно «Юкі» — про українців-володарів Кубка Стенлі НГЛ, їхній шлях на найвищу вершину успіху і перешкоди, що поставали перед ними. Книжку з дарчим підписом Володимир Мула подарував у фонд бібліотеки лікарні Святого Луки.

— До Львова мене покликали дві події, — розповів журналістці «ВЗ» В’ячеслав Соломка. — Радий, що мене запросили допомогти провести концерт у реабілітаційному центрі. Якщо ми маємо можливість дарувати людям радість, підіймати настрій пораненим, — це наш маленький благодійний внесок у великих кроках до Перемоги. Ну, і 8 лютого у Центрі Шептицького відбудеться презентація книжки Володі Мули, який зняв фільм «Юкі», яку я маю провести.

— Вашою «візитівкою» є краватки-«метелики». А сьогодні ви без «метелика»…

— Їх у мене понад 250. От на презентації книжки я буду у «метелику», костюмі, білій сорочці. А коли їхав у реабілітаційний центр, подумав, що буде недоречно з’явитися перед нашими захисниками у концертному костюмі з «метеликом».

— Які враження від хлопців, які лікуються після поранень?

— Буду чесним: враження неоднозначні. Боляче дивитися на бійців — наших героїв і героїнь, яким війна понівечила їхні тіла і життя загалом. З іншого боку, я вражений! У них такий внутрішній стержень, така велика жага до життя, від них йде такий позитив, яким можна заряджатися. Я приїхав сюди зарядити і підняти настрій нашим захисникам, але все вийшло навпаки: це я від них зарядився! Так, війна має якомога швидше закінчитися. Найцінніше, що є у нашій країні - людське життя. Все можна повернути у цьому житті - гроші, території… Можна все повернути і відбудувати, не можна повернути тільки людське життя. Бо це найбільша цінність, про яку ми маємо дбати.

Концерт артистів, що переривався дотепами і жартами ведучих Михайла і В’ячеслава, тривав майже дві години. Глядачі співали разом з Іваном NAVI, який у залі відразу знайшов «бек-вокал» і групу підтанцьовки.

Тріо дівчат «Гламур» вразили вишуканими костюмами і голосами.

Ну, і заслужена артистка України Наталка Карпа — частий гість волонтерських заходів — розповіла, що за освітою вона — медик (вчилася у Медичному університеті імені Данила Галицького. — Г.Я.), але мрією її життя завжди була музика. Саме пісня і перемогла. Віночок народних та власних пісень від Наталки Карпи був завершальним акордом цього культурного десанту…