Торти бувають не лише солодкі, а й… «закусочні»
На виготовлення своїх кулінарних шедеврів Ірина Остапик витрачає три доби!
Львів'янка Ірина Остапик ще у школі любила самотужки випікати на свята щось смачненьке. Коли подорослішала, дивувала своїх друзів оригінальними і смачнющими тортиками та тістечками. Усі чекали солодкого подарунка від Ірини — бо що на святі може бути краще за величезний торт, зроблений з любов’ю.
За словами пані Ірини, одного разу в її житті настав такий момент, коли повністю змінила своє життя. Працювала держслужбовцем, але любов до кондитерської справи переважила, завжди хотіла щось творити і дивувати усіх навколо. Вважає, що кожна жінка повинна насамперед вірити у себе, у власні сили, щоб бути успішною і щасливою. Саме такою у казково-солодкому світі тортів і тістечок почувається Ірина Остапик.
Одного разу зробила сама собі виклик — не знала, як має здивувати свою колежанку, в якої був день народження, а вона не їсть солодкого. Довго думала, чим потішити подругу. І народилась креативна ідея — шинково-ковбасний торт. Як на мене, це — шедевр!
— Тоді цей торт був не таким, як зараз, — каже пані Ірина. — Я його вдосконалювала два роки. Тепер можу сміливо сказати, що цей «закусочний» торт — ідеальний.
— Чим ви його начиняєте?
— Там є бісквітні коржі, а також коржі з м’ясом, шпинатом, прошарок з пряного вишневого соусу, який роблю сама. І крем зі спеціями. Хамон на торті - справжній.
— Які ще види смаколиків випікаєте?
— Мусові тістечка, різноманітні десерти у подарункових коробочках. Я розробила одинадцять видів «Спартака» з різними смаками. У мене є «Спартак-мохіто», в який входять м’ята і лайм, «Спартак вишневий», у якому є вишня зі спеціями, «Спартак-лате», основну роль у якому відіграє кава. Можу зробити і малиновий, який нас повертає холодними днями у літо.
— Як довго працюєте над виготовленням одного торта?
— Майже три доби. Спочатку випікаю бісквіт, який повинен пройти технологічний процес — вистоятися 8−10 годин, і тоді з ним можна працювати. Тоді торт складаю, і лише перед віддачею декорую, щоб був свіженький і гарненький.
— Мабуть, і ночами доводиться працювати?
— Я вже до цього звикла. Це нелегка робота. Особливо важко було торік, коли вимикали світло. Доводилося «ловити» світло, щоб за ті три-чотири години, поки воно було, встигнути більше, ніж зазвичай. Але я це роблю з великою любов’ю. Свої солоні торти часто віддаю на благодійність. До прикладу, торт зі шинкою і хамоном, про який розповідала, було продано на аукціоні за 5500 гривень. Кошти пішли на допомогу жінкам, які постраждали від війни. Ще один торт ми продали за чималі кошти з нашою «Пташкою» Катериною Поліщук. Катя його виставляла разом зі своїми неймовірними розмальованими гільзами.
— Декор на прикрасу тортів самі виготовляєте чи купуєте?
— На солоні торти сама, бо туди йдуть ковбаса, зелень… На солодкі іноді фігурки замовляю, але 80 відсотків роблю сама.