«Росіяни вважають героя роману за шпигуна, а українці - за російського агента»

Відомий львівський журналіст, письменник Богдан Кушнір випустив у світ свій черговий детективний роман «Класичний шпигун» — про протистояння української та російської розвідок. У москві головного героя-письменника вважають ворожим шпигуном, а в Києві ― перевербованим зрадником. Для створення сюжету автор використав справжні факти, очевидцем яких був сам. Детектив «Класичний шпигун» вийшов друком у видавництві «Фоліо» за підтримки Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Це не перший роман Богдана Кушніра на тему спецслужб. У 2021 році львівський письменник написав книжку «Блондинка для олігарха» із серії «Шпигуни і політика» — про операцію «Хаос», яку організували російські спецслужби. За сюжетом цієї книги, блондинка олігарха — офіцер російської розвідки, завдяки якій рф готувала в Україні операцію «Хаос», щоби привести до влади кишенькову владу…

«Співпраця Головного управління розвідки України та українських письменників націлена на те, аби зберегти для молодих та прийдешніх поколінь історії про визначальний для нашої держави час, сформувати нове покоління відважних і винахідливих розвідників. У художній формі описати роль наших спецслужб у боротьбі за свободу України. «Класичний шпигун» — уже другий реалізований у цій взаємодії з українськими авторами проєкт. Першим був детективний роман Андрія Кокотюхи «Довга комендантська година», — повідомили у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України.

«Хотів написати гумористичний роман про розвідку. Як і в нашому житті, там не бракує халтури, бажання видати уявне за дійсне. Не бракує кумедних історій, — розповів Богдан Кушнір для „ВЗ“. — Але не дотягнув до гумористичного роману, вийшов — іронічний. Гумор — це великий і тонкий талант. Починав свій роман 2 квітня 2021 року, а закінчив 22 лютого 2022 року, за 48 годин до війни. Писав уривками, але на одному подиху. Це вже мій п’ятий роман про протистояння російської й української розвідок. Мабуть, останній роман про розвідку. Відчуваю, треба зробити перерву і змінити тему».

— Розкажіть про сюжетні лінії роману «Класичний шпигун».

— У моєму романі дві головні сюжеті лінії. Перша — молодий письменник, природжений авантюрист, мріє написати бестселер про розвідку. Щоб роздобути сенсаційні матеріали, він як зарубіжний журналіст приїжджає до москви й заводить там ризиковані знайомства. Уже з перших днів опиняється під ковпаком секретних служб. Через випадкові обставини проникає на фальшивий курорт — їхню закриту територію. Весела пригодницька історія обертається тим, що росіяни вважають його за шпигуна, а українці - за російського агента. Починається підступна гра професіоналів і дилетанта…

Друга сюжетна лінія — український бізнесмен, веселун і ще той авантюрист, президент концерну Маркович, який намагається переграти російську розвідку і роздобути план однієї з операцій, мета якої - роздробити країну на дрібні регіони, які б ворогували між собою.

У 90-х роках, він був тоді молодим, щось схоже вже зробив, коли зупинив бійню на заході України, підкупивши підполковника спецназу ГРУ, якому московські воєначальники наказали провести операцію так званої зачистки небажаних елементів.

У точці «Х» ці дві сюжетні лінії перетинаються. Коли зустрічаються два таких авантюристи, один — хакер, мисливець за інформацією, а інший — бізнесмен. Можна собі уявити, який вийде вибухонебезпечний «коктейль «молотова».

Писав цей роман з гумором, бо довкола і так багато чорних тіней, таке життя нині. При цьому пам’ятав, що завжди перемагають оптимісти та життєрадісні люди.

— Де саме розгортаються події описані в романі?

— У Львові, Києві, москві і на Чорноморському узбережжі Кавказу. Усі сцени, описи природи написані з натури, де я побував, що побачив на власні очі. Як і у всіх моїх романах відчуєте присутність автора. Найбільше подій відбувається у російській столиці, місті, де стикаються інтереси багатьох розвідок світу.

У реальному житті більше описаних подій мали відбуватися у Києві, але я спеціально перемістив своїх героїв до Львова. Гляньте польські фільми, скільки подій відбувається у нашому місці. Тут старовинні неповторні вулиці, давня австрійська забудова, чудова атмосфера, затишні кав’ярні. І мої герої отримали тут друге дихання. Та й читачу буде цікаво побачити героїв роману «Класичний шпигун» у древньому Львові.

Персонажі роману написані з реальних людей. Головні герої, як правило, збірні образи. Рідко зустрінеш таких колоритних особистостей, які можуть всіх затьмарити. Таким, до речі, є головний герой роману айтівець, випускник факультету комп’ютерних технологій, представник українського інформаційного агентства у москві Олексій Бойко. За сумісництвом — хакер і мисливець за інформацією. Але цю сторону свого життя він старанно приховує. До кінця роману навіть вербувальник з ГРУ, полковник із сорокарічним стажем служби у розвідці, не може зрозуміти, хто цей хакер і авантюрист.

— Розкажіть про веселі епізоди вашої нової книги.

— Їх чимало. Перший — у Львові, коли в кафе головні герої розіграли російського консула так, що він одразу побіг писати каблограму (телеграма, що передається підводним кабелем. — Авт.) про те, що до москви їде працювати не представник українського інформаційного агентства, а кадровий розвідник. Консул прибрехав, щоб його інформацію отримали високу оцінку в розвідці та в МЗС. Все як у реальному житті розвідок, де триває щоденна гонитва за таємницями, а їх не так просто здобути.

Весла історія розгортається і на фальшивому курорті ФСБ неподалік гори Псехако, що на Північного Кавказу, де в 2014 році проходила Зимова Олімпіада в Сочі. росіяни під виглядом олімпійського об'єкта збудували фальшивий курорт, де готують і вербують агентів.

Мій герой-агент змінив зовнішність, його загримували, а російська вербувальниця з ГРУ намагається його звабити. Той боїться, щоб грим не розсипався від поцілунків й інтиму… Довелося поспіхом відбиватися і втікати. Кумедна вийшла історія, як у голлівудівських фільмах.

Просто хотів написати гумористичний роман про розвідку. Надихав мене роман Ґрема Ґріна «Наша людина в Гавані», де головний герой, торговець пилососами місяцями дурив англійську розвідку. У фіналі - замість зразка секретної зброї надіслав у Лондон… схему пилососа.

— Яку подію роману вважаєте найбільше кумедною?

— Як український бізнесмен Маркович двічі завербував одного й того ж московського полковника. Першого разу — у 90-х роках, другого — напередодні війни 2022-го. Події розгортаються дуже динамічно. Напередодні війни, завдяки президенту концерну Марковичу розвідка отримує плани росіян на західному театрі бойових дій, тому й не наступила активна фаза. А російський полковник через бізнесову мафію отримав шмат курорту на Чорноморському узбережжі Кавказу, як оплату за надані послуги.

— Богдане, поділитеся своїми наступними творчими планами.

— Завершую новий роман про війну «Сільський рай». Але це буде погляд з тилу. Планується теж доволі веселий сюжет.

Привідкрию трохи таємниць сюжету цього роману. На мінному полі між пеклом і раєм, четверо побратимів лежали на гарячій землі та мріяли. Мріяли ніколи не розставатися, а після перемоги поселитися в одному селі, по сусідству.

Одного з них, офіцера армійської розвідки, важко поранило. Після лікування в госпіталі він пересувається на інвалідному візку й приїжджає на реабілітацію в село — до діда Івана. Земляки допомагають поставити пораненого на ноги, а дівчата, надіючись причарувати його, укладають на тутешньому острові кохання між собою парі про те, котрій це вдасться.

Проти фронтового життя мальовниче село видавалося б раєм, якби не столичний магнат, який узурпував владу в регіоні. Мир і спокій у чарівний край, де село називається Панське, парк — Панським, озеро — Панським, дівчата — панянками, а жителі - паничами, повертається після гарячих баталій та несподіваних пригод.

На допомогу головному герою роману Антонові Тарану приходять побратими: зло знову покаране, а захоплива сільська історія отримує щасливий кінець.

Для нас на цій війні теж настане щасливий день. Не може плем’я людоїдів перемогти цивілізований світ. Ми всі нині наближаємо нашу перемогу. І словом, і ділом, і своїм гаманцем, як це зробив герой мого роману бізнесмен Маркович. Він не в офшори спрямовував капітали, а на розвиток країни.