«Це роман про олігархічне дно і невидиму війну»

Відомий український журналіст Богдан Кушнір (родом зі Львова) видав у світ книжку «Блондинка для олігарха». За сюжетом, власник оборонного концерну знайомиться на конкурсі краси зі спокусливою блондинкою Діаною. Олігарх не здогадується, що це не просто коронована красуня, а офіцер російської розвідки, котра спеціалізується на державних переворотах, змінах президентів і урядів. Завдяки блондинці Росія готує в Україні операцію «Хаос», — щоб привести до влади кишенькову владу…

«Блондинка для олігарха» — це, по суті, викриття тіньових схем великої політики. Автор вважає, що операція «Хаос», штучно спровокована російськими спецслужба­ми, — це архіцікаво як для військових, так і для жителів України. Їх треба готувати до найгіршого сценарію, щоб не повторився 2014 рік. Тоді необхідно було нейтралізу­вати дві-три сотні озброєної агентури про­тивника, щоб потім не загинули 13 тисяч громадян України… Богдан Кушнір часто у своїх романах намагається спрогнозувати майбутній розвиток подій.

— Пане Богдане, це у вас уже четвер­тий роман про розвідку. Чому вибирає­те саму цю тему?

— Не я вибираю! Це саме життя змушує писати про тіньові сторони нашого буття. Нам часто по телевізору показують якусь офіційну картинку, а що за нею стоїть? Ніщо у нашому житті просто так не відбуваєть­ся. Велику політику будь-якої країни пред­ставляють два відомства — міністерство за­кордонних справ і розвідка. Ці дві структури доповнюють одна одну, а мета у них одна — сприяти зовнішній політиці країни. Часто розвідка тіньовими методами робить біль­ше, ніж дипломати. Щодо нашого східного сусіда, то основне завдання їхньої розвідки — сприяти збереженню держави Росія. Це завдання № 1, а друге — ближнє зарубіжжя, інтеграційні процеси, створення так звано­го пояса стабільності. А оскільки інтеграцій­ні процеси в країнах СНД зазнали повного краху, то ми зараз спостерігаємо найгір­ший сценарій розвитку подій.

Політична розвідка РФ провалилася, тихо взяти владу в Україні під контроль не вдалося. Тому ми зараз бачимо най­гірший сценарій розвитку подій. На зміну дипломатам із «дипломатами» прийшли «м'ясники» з військової російської розвід­ки, зі своїм набором інструментів — про­вокаціями, інформаційно-психологічними операціям і диверсіями. Отож війна…

— У «Помсті оперативної розвідки» 2013 року ви прогнозували, що Росія використає зимову Олімпіаду в Сочі для експансії в Україну. І описали, як у кавказькій резиденції розвідки РФ об­говорюють плани впливу на Україну й засилають сюди своїх емісарів…

— В одному солідному видавництві мені сказали, що не може такого бути, мов­ляв, Росія не працює проти України. Ро­ман вийшов у грудні 2013-го. А через кіль­ка місяців почалася активна фаза в Криму і на Донбасі. Це дуже цікаво — у прозаїчно­му творі спрогнозувати якісь події… Я по­був перед тим у відрядженні в Росії, спіл­кувався з відповідальними чиновниками. Вже тоді відчувалось, що Кремль готуєть­ся до повномасштабного протистояння.

— Яка історія лягла в основу роману «Блондинка для олігарха»?

— Це реальні історії початку третього тисячоліття, коли країною правили олігар­хічні сім’ї, філософію життя яких визначав культ наживи. Багатій гадав, що весь світ лежить біля його ніг, і що все можна купи­ти за гроші. Але життя піднесло жорстокий урок. Підступна красуня з конкурсу краси несподівано опинилася в епіцентрі бурх­ливих подій і розпочала свою гру. Читач буде весь час у напруженні. Це я гарантую! І в читача виникає одна думка: хто цю ро­сійську бойову агентуру зупинить?

Давайте зробимо екскурс у минуле. Звідки взялися наші олігархи? Частина з них отримала стартовий капітал з Росії — це так зване золото партії і КДБ. І не тільки в Україні, а й у країнах Східної Європи. Про одного такого олігарха в романі йдеться. Він уже забув, звідки його капітали. Йому нагадали! А далі — великий оборонний кон­церн олігарха і його охорона, а це справ­жня спецслужба, оснащена найновішою технікою. Уся ця машина почала працюва­ти на інтереси Кремля.

У ролі кураторки в концерні легалізува­ли офіцера російської розвідки Діану Ву­кович. Дипломатичною поштою завезли контейнер зі сотнями мільйонів доларів. Біля великих міст закупили шроти для ав­томобілів. Симпатичні молодики з дипло­матами доларів скуповують потрібних чи­новників. Велика машина готується до розвороту країни у бік Кремля.

— Ви описуєте, як Росія готується до операції «Хаос» в Україні. Звідки у вас така інформація?

— Для цього треба було попрацювати у Москві, послужити у війську на сході й від­чути, що відбувалося по обидва боки лінії зіткнення. Вражень отримав — на десяток романів. Але я вже втомився від цієї теми. Допишу гумористичний роман «Наша лю­дина у Москві» і поставлю крапку на темі протистояння Росії і України. Мрію працю­вати на землі й писати сільські романи.

— У романі чимало інтиму, гарних жі­нок…

— А без жінок у нас нічого не відбувається. Такий арсенал, як «малинку», наші сусіди ще минулими століттями використовували.

— Ви працювали в Росії, значить, і на собі відчули методи «малинки»?

— Це було давно, я вже багато чого за­був… А останнє відрядження до Росії добре пам’ятаю. Біля Сочі на мене оком кинула до біса зваблива блондинка. Саме така, які мені подобаються. Росіяни, очевидно, до­бре знають мій психологічний портрет. За­просила на прогулянку в Долину дольме­нів. Я був здивований, бо за вікном 2012 рік, і я нікому навіть не розповідав, що в май­бутньому романі (він вийшов у 2015-му під назвою «Невидима павутина») напишу, як російська розвідка нейтралізує Путіна біля Сочі саме в Долині дольменів. До речі, не­забаром цей роман вийде у новій редакції під назвою «Постріл у Долині дольменів».

— І як вам сочинська блондинка?

— Тільки випили кавказького вина (смі­ється. — Авт.). Я ж не Ален Делон, щоб при­вертати увагу жінок. Але історія з дольме­нами так запала в пам’яті, що використав її в романі. Дамі з ФСБ треба було би подя­кувати. На жаль, контактів не маю…

— У романі «Блондинка для олігарха» фігурує підполковник спецпідрозділу військової розвідки Олексій Кремінь. Саме він за сюжетом має знищити олі­гархічний клан. Йому це вдалося?

— Олексій Кремінь зробив усе можли­ве, щоб луснули, як мильні бульбашки, ро­сійські плани. Мої герої часто реальні люди, яких я знав. Так легше писати роман, коли бачиш перед собою конкретну людину. Під час війни часто доводиться приймати жор­сткі рішення: самому, без узгоджень з ко­мандуванням, бо нема часу… Так мало бути у Криму, у Донецьку та Луганську. Не можна очікувати, коли приміщення СБУ захоплю­ють озброєні до зубів люди. Деколи треба нейтралізувати 100 чи 200 озброєних теро­ристів, щоб не загинуло десятки тисяч не­винних людей… Мій герой — рішуча людина.

Країна повинна бути готова, що одно­го дня наш агресивний сусід розпочне ак­тивну фазу. Як це буде виглядати в житті, я частково описав у романі «Блондинка для олігарх-а», як і те, як противник і «п'ята ко­лона» можуть бути нейтралізовані.

Зараз найбільшу небезпеку становлять продажні олігархи. Вони спокійно працю­вали, поки були дешеві ресурси. Україна для них — це лише територія для зароблян­ня грошей. Вони своє майбутнє бачать у розвинутих європейських країнах. Там їхні сім’ї, діти. А далі? А далі їм може кинути ря­тівне коло Кремль. І нескладно спрогнозу­вати, який вони зроблять вибір. Оце олі­гархічне дно я й змалював у своєму романі «Блондинка для олігарха», в якому багато реальних історій.

З досьє «ВЗ»

Богдан Кушнір — автор рома­нів «Помста оперативника розвід­ки» (2014 рік), «Невидима павутина» (2015 рік), «На лінії зіткнення. Любов і ненависть» (2018 рік), «Блондинка для олігарха» (2021 рік). Торік вийшла у світ його документальна книга «Таки війна… Із щоденника офіцера сектору «А».

1995 року Богдан Кушнір працював власкором газети «Молодь України», відкрив один із перших українських кореспондентських пунктів у Москві. А під час російсько-української війни як офіцер Сил спеціальних операцій Збройних сил України брав участь у бойових діях на сході.