«Взимку сітки кольору снігу, літом — трави»

Відома запорізька гідеса Валентина Вініченко майже півстоліття віддала улюбленій справі. Однак з початком повномасштабного вторгнення через близькість до фронту місто перестало цікавити туристів. Попри постійні тривоги та обстріли, пані Валентина залишилась у Запоріжжі. Те, чим жінка раніше займалась у вільний від екскурсій час, стало справою всього її життя. Разом з донькою Катериною вони допомагають військовим, заснувавши добровільне об'єднання волонтерів. Назвали його «Під парасолькою» — саме з цим аксесуаром Валентина Вініченко завжди проводила екскурсії.

«У нашому центрі ми плетемо маскувальні сітки, — каже пані Валентина. — Виготовляємо їх давно, ще з 2014 року, без перерв. А з 24 лютого минулого року робимо це дуже активно. Сітки плетемо на замовлення, тобто по розмірах, хлопці просять різні: 2 на 2, 3 на 3, 12 на 12 метрів. На техніку або на окопи, на що скажуть, на те й плетемо. Наша Україна велика, в одному місці сніг, в іншому — ще листя на деревах зелене. І треба так замаскувати бійців, аби їх ніхто не побачив. Тому ми питаємо військових, який у них ландшафт на місці дислокації».

Якщо можна, замовники скидають волонтеркам фото. Якщо ні - кажуть, що у них поряд — приміром, дуби, сосни чи степ. Тоді волонтерки «міксують», роблять сітку у різних напівтонах зеленого та коричневого кольору. Взимку — кольору снігу, який у кожному регіоні відрізняється грою відтінків. Приміром, на Харківщині він одного кольору, на Київщині іншого. Сніг під Бахмутом чи Лиманом зовсім не схожий на попередні. Тому взимку волонтерки плетуть сітки відтінків «брудний сніг», «брудний-брудний сніг», «сніг по-харківськи», «сніг по-запорізьки». Починаючи з вересня, військові замовляють осінні кольори сіток. По закінченню роботи майстрині відправляють фото замовникам. Потім за потреби доробляють. Кожну сітку тестують. Виносять на вулицю, туди, де сніг, трава чи дерева, аби розуміти, яку вона грає роль — маскує чи демаскує.

Як розповіла донька керівниці об'єднання Катерина Вініченко, перші сітки виходили дуже громіздкими. Їх плели з клаптиків старого одягу, який приносили з дому. Вони важили кілька десятків кілограмів. Військові й тому були раді. Але Катерина, маючи за плечима освіту технолога легкої промисловості, одразу побачила професійним оком їхні недоліки. Тому й вирішила це виправити.

«Я придумала інший спосіб нарізки смужок тканини, — розповідає пані Катерина. — Якщо правильно це зробити і розтягнути клаптик, він збільшиться з 70 приблизно до 90 сантиметрів. Такою смужкою можна заплести більшу площу основи сітки. Відповідно, її вага зменшиться, причому істотно. Тканину для сітки ми беремо тільки нову і бажано натуральну. Кожен вузлик на основі заплітаємо смужкою у формі букви „П“ або змійкою-зигзагом. Тоді сітка виглядає рельєфно, бо у природі немає нічого плоского».

Як розповіла Катерина Вініченко, за цю інновацію 2016 року її відзначило Міністерство оборони України. Успіхом майстрині тішились всі волонтерки «Під парасолькою». Ще більше зраділи жінки, коли дізнались від військових, що техніку під їхніми сітками не видно навіть з дрона. Стверджують, що для них це було найвищим визнанням.

Поки ми розмовляємо, інші дівчата-волонтерки часу не гають. За сітками черга, кажуть, тому треба встигнути їх зробити вчасно. Одні нарізають смужки тканини, інші, як павучки, моторно снують плетиво. Всі кажуть: щоразу приходять сюди, як на свято.

«Ми з подругою тут недавно, буваємо лише на вихідних, — каже Олена з Мелітопольського району. — Переїхали з окупованої території. У моїй квартирі вже живуть орки. Дуже сумуємо за домівкою. Сюди приходжу за позитивними емоціями. Тут моє місце сили».

«А я місцева і плету сітки давно, — приєднується до розмови запоріжанка Ганна Мартенс. — Тут особлива атмосфера. Під час роботи ми вдосконалюємо українську мову і вчимо народні пісні. За співом іноді й на сигнали тривоги не зважаємо. І робота йде швидше — не зчуєшся, як сітка готова».

…Нині волонтерки «Під парасолькою» не лише плетуть сітки, а й виготовляють нашоломники, нарюкзачники, шиють рукавиці для військових.
А для душі волонтерки створюють патріотичні сітки-картини.

«Ми люди творчі, можна сказати, „елітний підрозділ“, — жартує Валентина Вініченко. — І нам теж властиве вигорання. Для того, аби відпочити і відновити ресурс, влаштовуємо різні заходи. Запрошували до нас ляльковий театр, відзначали разом свята. Зібрались відзначати день вишиванки, потім виявилось, що не всі їх мають. То ми вирішили сплести сітку-вишиванку. Нині ми маємо кілька кольорових сіток-картин. Одну з них продали на аукціоні у Польщі. А напередодні свята Незалежності у нашій колекції з’явилась сітка-картина „Розлючена вишиванка“. Ми її сплели у кольорах пікселя і додали туди червоний».

З початку повномасштабної війни волонтерки об'єднання «Під парасолькою» виготовили близько 40 тисяч квадратних метрів маскувальних сіток. Ними можна накрити 1250 автівок, 850 танків або стільки ж БТРів. Або зробити невидимими для ворога 30 кілометрів окопів. Як розповідає Катерина Вініченко, з того часу, коли вона виклала свої майстер-класи з плетіння сіток в ютуб, у неї з’явились десятки послідовників.

«Наразі у самому Запоріжжі та його околицях за моєю методикою плетуть у 20-и місцях, — каже моя співрозмовниця. — По Україні я відкрила такі волонтерські центри у десяти містах. За кордоном — у семи країнах, зокрема у Канаді, Чехії, Польщі, Швеції, Швейцарії. Хлопці на передовій захищають нас, а ми підтримуємо їх. Чим більше ми виготовимо сіток, тим скоріше ЗСУ розіб'є ворога. Наші сітки закодовані на перемогу».

Людмила Приймачук