«Не варто брати голку до рук, якщо немає настрою»

Заздрю жінкам, які вміють тримати голку і нитку в руках, а особливо, коли вміють щось вишити. Але таке, щоб хапало за душу, милувало око і було надзвичайно гарне. Ось таке надзвичайне я побачила у роботах Оксани Коротич. Це не роботи, вишиті хрестиком чи бісером, а шедеври, викладені атласними стрічками.

За освітою 46-річна пол­тавка (зараз живе у Горіш­ніх Плавнях) Оксана Ко­ротич — економіст. Її основна робота — цифри. Але ось уже 12 років жінка творить неймовірної краси картини. Це її хобі, якому присвячує кожну вільну хвилину. Та лише тоді, коли має добрий настрій.

Якось пані Оксана побачила вишивки, до яких ще не звикло око. Щось таке оригінальне ви­ставила якась майстриня, Окса­на Коротич захопилася цим і ви­рішила й собі спробувати. І ось у січні 2012-го створила свою першу картину з атласних стрі­чок. Це було панно круглої фор­ми, яке Оксана подарувала ба­бусі на уродини. Бабуся, звісно, була зворушена, що онука своїми руками створила для неї щось оригінальне.

Рідні оцінили талант Окса­ни, тож вона вирішила вдоско­налювати свою майстерність і створити ще кілька таких поло­тен для себе. Над однією карти­ною Оксана працює від одного тижня до одного місяця. Усе за­лежить від складності. І, звісно, від настрою.

— Маю можливість працю­вати творчо лише вечорами, — каже пані Оксана. — Іноді навіть вночі чи у вихідні. У мене немає сталого графіка. Обов’язковим пунктом у роботі має бути на­тхнення. Нічого доброго не ви­йде, якщо у мене поганий на­стрій. Навіть не варто брати голку до рук.

— Купуєте спеціальні заго­товки для майбутньої карти­ни? Чи самі малюєте ескіз?

— На початках перемальову­вала деякі картини, які мені по­добалися. Малювала олівцем, наносила на картину малюнок і потім вишивала. Згодом почала вишивати на принтах. Це коли основа на тканині, на якій зо­бражено квіти, чи людина, чи ще щось цікаве. Але ніколи не до­тримуюся до кінця того малюн­ка і тих кольорів, які там зада­ні. Далі працює моя фантазія. Можливо, тому й картини вихо­дять не такі, як в інших. Бо за­шиваю лише ті елементи, які мені подобаються. У мене не­має такого поняття, як повна за­шивка у вишивці гладдю чи ви­шивці хрестиком. Я вишиваю у 3D-техніці.

— А як доглядати такі кар­тини, які «випадають» з рам­ки і не захищені склом?

— Є такі глибокі багети, які ро­блять спеціально для об'ємних вишивок. І тоді картину мож­на заховати за скло. До прикла­ду, такі багети можна побачити у церквах. Але, з мого досвіду, вишивка гарно зберігається, як, до прикладу, у мене вдома, без скла. Там не треба особли­вого догляду — достатньо лише протерти ганчіркою або чистою серветкою. Можна забрати пи­люку і порохотягом — на малих обертах. Але я так не роблю. Мої картини не обов’язково хо­вати за скло, бо фарба на них не вигоряє.

— Стрічки, якими вишиває­те картини, спеціальні для та­кої роботи?

— Стрічки бувають атласні, з органзи і шовкові. Я використо­вую усі, які мені потрібні у тій чи іншій картині.

— В яких країнах світу вже є ваші роботи?

— Тішуся, що мої картини по­добаються людям не лише в Україні, а й у Великій Брита­нії, Франції, Німеччині, Польщі, США… Вірю, що мої квіти, дітки, дівчата, пташки милують око і створюють гарний настрій ша­нувальникам краси.