Речі із горищ стали музейними експонатами

Люди були приєм­но вражені, випад­ково відкривши для себе справжнісінький музей — збірку артефактів просто неба. Сталося це тоді, коли розпочалася війна й Андрій Васильович, аніскілечки не вагаючись, віддав власний підвал під укриття школярам.

За словами ентузіаста, все почалося з давніх ваг, привезе­них із Польщі. До речі, вони досі працюють і надзвичайно точні. Поступово кількість предметів зростала.

Тепер їх чимало: глиняне ку­хонне начиння, дерев’яні нецки (в яких місили тісто), маглівниця (нею прасували одяг), жорна, рубанки, веретено, чесалки для льону, старовинний віз, ціп, щоб молотити колосся, масивні ме­талеві праски тощо. Усе це ґаз­да збирав у рідному селі та його околицях.

— Хто що мав на горищах, у сараях, хлівах, — віддавали. Ряд експонатів привезено зі Львова, — розповідає власник унікаль­ного музею. — Ось погляньте: колись господарі все робили вручну. Я зібрав знаряддя праці, котрі залишилися від предків.

«Непотрібні тепер речі, що, вочевидь, опинилися б на сміт­нику, насправді, становлять неабияку цінність. Бо вони — іс­торія нашої малої Батьківщини, яку повинні знати наступні поко­ління», — зазначають працівники Народного дому села Горпина.

Кожен предмет чоловік рес­таврує, відновлює, старанно збе­рігає. Його захоплення поділяє родина — дружина Надія та донь­ки Марія, Василина, Соломія.

Остання є справжнім про­моутером батьківської справи — демонструє, рекламує його захоплення і працю через соцмережі. Навіть може провести детальну екскурсію. Сам же господар — людина скромна. Наголошує, що збирав колекцію не собі, а щоб показати іншим (особливо дітям).