«Сприймаю бджіл як Божі створіння»
Володимир Кіс із мальовничого прикарпатського села Тростянця Калуського району майже пів століття свого життя присвятив пасічництву. Тепер він — власник племінного бджолорозплідника, водночас є співзасновником Гільдії медоварів України, очолює Долинське братство карпатських бджолярів
Свого часу чоловік закінчив культосвітній технікум, сорок три роки пропрацював директором клубу, викладачем музичної школи, а за сумісництвом був керівником духового оркестру.
Займатися улюбленою справою Володимир Васильович почав після одруження. 1979 року родич подарував тестеві бджолиний рій. Доглядати його взявся молодий господар.
Упродовж років кількість вуликів поступово зростала. Тепер на обійсті налічується понад дві сотні сімей карпатської породи, які вирощує наш співрозмовник. Попередньо тонкощі справи він вивчав у Гадяцькому аграрному училищі Полтавської області.
«Пасічництво — це важка робота, що потребує великого терпіння, — каже ентузіаст. — Немає вихідних чи святкових днів. Працюємо разом із бджолами».
Ґазда не тільки має племінних маток карпатських порід, а й спеціалізується на вирощуванні чистопородної карпатки. На право займатися племінною роботою отримав спеціальне свідоцтво. Він перетворив свою пасіку на бджолорозплідник. Біля села Осмолоди Перегінської територіальної громади (у Ґорґанах) пан Володимир утримує облітник. Туди завозять чистопородні батьківські бджолосім'ї і неплідні матки, які запліднюються у цілковитій ізоляції.
Пасіка героя нашої розповіді вражає чистотою, охайністю. Всюди порядок, відчуваються турботливі руки. Та й бджоли настільки миролюбні, що при огляді можна обійтися без димаря і захисної сітки.
Володимир Кіс одержує унікальні сорти меду й розмаїті продукти бджільництва — прополіс, віск, забрус, пилок, маточне молочко тощо. Ще одна смакота — кремовані або збивані види меду. Їх виготовляє за допомогою спеціального обладнання — кремувалки, яка крутить і збиває рідкий мед.
До речі, увесь необхідний реманент (бджолині домівки та рамки різноманітних конструкцій) Володимир Васильович майструє власноруч. Використовує двомісні вулики-лежаки (годяться для розведення бджіл — так званих пакетних пасік) і корпусні (щоб виробляти мед).
Пан Володимир каже: «Дуже горджуся своєю працею, бо сприймаю бджіл як Божі створіння».
