«Червона Лінія», за яку не можна переступити, бо далі смерть і ВОНО…

В експозицію «МИ І ВОНО», що представлена у одному із залів Палацу мистецтв, увійшли твори з серії авторського плаката «Червона Лінія», робота над якою стартувала у перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну. І праця над цією серією не припиняється. Роботи 43-річного митця з запорізького Мелітополя активно експонуються в антивоєнних проєктах у багатьох країнах світу. І ось, нарешті, серія авторського плаката Майстра «оселилася» у Львові.

За словами Олексія Ревіки, «ВОНО» — це те з чим зіткнулася Україна та світ у ХХІ столітті. «Це явище можливо пояснити, визначити причини та передумови, але неможливо зрозуміти. ВОНО існує за рахунок руйнування, вбивства та знищення всього живого. Війна, яку розв’язала росія проти України, має саме такий характер — знищення заради знищення», — каже художник.

Автор вважає, що художня діяльність є невід'ємною частиною руху спротиву, який українське суспільство протиставляє військовій агресії росії, а також є важливим інструментом комунікації за межами України задля привернення уваги та забезпечення всебічної підтримки з боку світового співтовариства.

Я не могла зрозуміти, що це за роботи, точніше, якими фарбами вони створені. На допомогу прийшла заступник директора з науково-мистецької діяльності Львівського Палацу мистецтв Ольга Луковська.

— Проєкт «Червона Лінія» зароджувався в автора давно. Вже на наступний день повномасштабного вторгнення росії в Україну Олексій створив першу роботу з цієї серії, — каже пані Ольга. — І ось уже другий рік поспіль митець доповнює «Червону Лінію» новими роботами. Малює швидко — за два-три дні може виставляти у соцмережах нові твори. На виставці представлено не всі роботи — Олексій Ревіка вибрав лише окремі. Чим унікальні роботи цього митця? Бо він малює кульковою ручкою! І це дуже специфічно. Бо на папері - кулькова ручка і трохи затушовано кольором в окремих моментах.

— Це така техніка?

— Так, це авторська техніка майстра. З одного боку, це графіка, а з іншого — плакат. Роботи «небагатослівні», але дуже місткі, наповнені конкретним змістом. Ми познайомилися, коли я організовувала міжнародну виставку плаката, і Олексій Ревіка надіслав свої роботи. Коли отримали його роботи, не знали, як їх «оцінити» — це плакат чи графіка. Але під ту графічну виставку плаката його роботи дуже пасували, бо тема робіт — надзвичайно актуальна.

Кожна робота Олексія Ревіки має дві назви. Бо кожна з них має не лише окремий сюжет, а й окрему історію. До прикладу, трагічна історія з театром у Маріуполі, куди заховалися від рашистських ракет мирні люди з дітьми. І перед театром великими літерами було написано «ДЕТИ».

Цей жахливий «сюжет», коли на театр, як дощ, падають бомби, Олексій Ревіка зобразив на одній з картин… Або картини, які створив після розкопок у лісі для ексгумації мирних людей, яких убила росія. Автор чітко показує «Червону Лінію», за яку вже не можна переступити, бо далі смерть і ВОНО…