Гончарний дивосвіт творчого подружжя

Народилися вони у селі Крищинці Тульчин­ського району, що відо­ме своїми гончарськими тради­ціями. Обидвом любов до такої справи передалася по спад­ковості. Із глиною працювали прадід та дядько Сергія, також дідусь Світлани.

Хоча чоловік за освітою — інженер-механік, а дружина бухгалтер, однак своє життя пов’язали з керамікою. Він про­тягом двох десятиліть виготов­ляє самобутні вироби, які жінка прикрашає спіралеподібним орнаментом, що був характер­ним для прадавньої трипіль­ської культури. Тепер сім'я від­роджує славетні крищинецькі керамічні миски, розписані ан­гобами й покриті прозорою по­ливою.

До речі, творче подружжя бере участь у багатьох фести­валях та виставках в Україні і поза її межами. Часто прово­дять майстер-класи, де навча­ють всіх охочих азів давнього ремесла, допомагаючи дотор­кнутися до української історії, закодованої в глині.

Ідуть мистецьким шляхом і діти Погонців. Дочка Людмила займається живописом та вже має невеликий доробок картин, на яких зображено пейзажі рід­ного краю й натюрморти. А син Сашко охоче переймає у батька навички роботи на гончарному крузі.