Горіхи ніколи не підводять господаря

Батько Івана заклав горіховий садок навко­ло свого земельного паю. І навчав сина вибира­ти кращі сортоформи, котрі пристосовані до місцевих умов.

Тепер дбайливий госпо­дар створив розсадник зга­даної культури, посадив сад, де впроваджує новаторські агротехнологічні схеми з до­гляду та вирощування горі­хів. Тут звідусіль збирає но­вітні сорти. На селекційних ділянках ростуть саджанці зі США, Канади, європейських та азіатських країн. Прижи­лися і вкоренилися навіть гості з Австралії.

Нині фермер пригадує: «Мій батько працював у кол­госпі. Довкола нашої хати росли понад 20 горіхів. Зі­браний урожай тато возив на продаж, завдяки чому підтримував сім'ю. Перед смертю сказав мені: «Ди­вися, сину, за стільки років горіх мене жодного разу не підвів. Тож і тебе не підведе».

Іван Юкал дослухався батьківської поради, за­хопився горіхівництвом. Згодом створив власне фермерське господарство «Єфрем». «Матимете горіхи — то не треба буде їхати на заробітки», — повчає інших.

Самовідданий чоловік не лише займається практич­ною роботою, а й часто ви­ступає на тематичних семі­нарах та конференціях. Його промови привертають увагу колег. Бо за простотою та доступністю викладу прихо­вані роки вивчення, дослідів і копіткої селекційної робо­ти. На своєму рахунку пан Іван уже має власні три офі­ційно зареєстровані сорти. Виведені ним перспективні сортоформи поширені по всій Україні (особливо на присадибних ділянках) за­вдяки низькорослості, ви­сокій урожайності та якості ядер.

Власну колекцію ентузіаст створював із екземплярів, що ростуть не тільки в різних зонах України, а й за кордо­ном, навіть у Китаї.

Велика збірка Івана Івано­вича налічує декілька форм, які без вагань можна вико­ристовувати в промислово­му садівництві. Надалі ґазда планує зайнятися гібридиза­ційною роботою. Навіть має певні напрацювання у цій сфері - розміри плодів про­сто вражають.

Останніми роками при поступовій зміні клімату в Україні починають цікави­тись пеканом звичайним (інша назва — Карія пекан) — родичем волоського горі­ха. Ця рослина поширена по всій земній кулі: в Америці, Середній Азії, на Кавказі. Її відмінна риса — незвичайний смак плодів, які мають цінні харчові властивості й корис­туються попитом.

Не менш важлива, ніж са­дівництво, для Івана Юкала — родина. Разом із коханою дружиною Лілією виростили 11 дітей: семеро дочок та четверо синів. Тепер ще до­помагають їм виховувати аж вісімнадцятеро онуків.

Поради від горіхівника:

• Не варто вирощувати горіхи одного терміну дозрі­вання. Краще дотримувати­ся таких пропорцій: 30 від­сотків — ранніх, 50 відсотків — середніх та 20 відсотків — пізніх.
• «Садити горіхи краще восени (після заморозків), аніж навесні. У цей період листя вже опало, бруньки сплять, земля тепла, корінь ще готовий поглинати по­живні речовини. Посаджені навесні деревця дали при­ріст 40 см, коли осінні - біль­ше метра», — каже Іван Юкал.