Головки рокамболю заважують понад 300 грамів

Городники багатьох країн Європи та Азії вирощують згаданий екзот у промислових масштабах. В Україні ця культура поки що рідкісна, але щосезону набуває популярності.

Пан Володимир за­віз новинку із Флориди (США). Там за сім до­ларів придбав одну головку. Пізніше її вдалося розмножити, і зараз цибуля-часник займає площу 10 соток.

Ентузіаст заснував «Клуб ви­робників рокамболю», довкола якого об'єдналися ті, хто виро­щує цю рослину. Найбільше під­ходить їй клімат півдня України. Проте чоловік довів, що і в інших областях нашої держави теж можна збирати високі врожаї.

За словами Володимира Пе­тровича, зазначена багаторічна культура належить до родини цибулевих (наземна частина нагадує цибулю-порей). Роз­множується зубками. З буль­бочок виростають однозубки, а наступного сезону — великі цибулини, що складаються з 4−8 зубків. Кожна заважує 250−350 г (звичайний озимий часник може вирости до 200 г).

На відміну від часнику, за розмноження рокамболь про­дукує прикореневі «дітки», котрі «сидять» на підземних стеблах — столонах або ж біля самої го­ловки. Одна рослина продукує мінімум 3−5 таких утворень.

Господар, як правило, ви­саджує цей цибуле-часник із 25 вересня до 1 листопада. На його ділянці переважає пісок. Тож для підвищення родючості готує суміш із гною, сапропе­лю, торфу та попелу. Її вносить у борозни, відтак викладає ре­продуктивний матеріал («діток» заглиблює на 4 см, а зубчики — на 5 см).

Потім міжряддя необхідно вкрити соломою — для стабілі­зування вологості ґрунту. Над­звичайно важливий полив, без якого не отримати хороших ре­зультатів.

А ось хімічних речовин ґазда не використовує. Тільки перед висаджуванням протруює на­сіння препаратом Максим XL 035 FS. Це забезпечує хорошу вегетацію.

Бур’яни на площі, звісно, є, хоча й не так багато. Їх господар видаляє вручну.

Терміни збору рокамболю різні. Висаджений восени Во­лодимир Петрович викопує наприкінці червня, а той, що потрапив у ґрунт під зиму, — останньої декади липня. Ознака стиглості - верхні листки жовті­ють, а нижні - сохнуть.

Рокамболь обережно очи­щають від налиплої землі, потім обрізають корінці, бадилля і до­бре просушують. Для цього ре­комендується з'єднати по кіль­ка головок у пучки чи заплести косами й розвісити в належно провітрюваному місці.

На зберігання закладають лише здорові екземпляри. Три­мати їх слід у ящиках за темпе­ратури +10−12°С. Так овочі не втрачатимуть своїх якостей аж до квітня.

«Рокамболь нагадує водно­час цибулю й часник, — каже Во­лодимир Мережко.- Гострота приглушена, завдяки чому до­сягається приємне поєднання смакових якостей.

Вживають його свіжим і ма­ринованим (цибулину та лис­тя). Можна консервувати або готувати приправу для м’ясних страв, салатів".

До речі, ці овочі містять увесь спектр лікувальних властивос­тей звичайного часнику. Окрім того, мають велику кількість вітамінів, ефірних олій, аскор­бінову кислоту й багато інших корисних елементів.