Птахи ласують… підвісним кормом

Сойки, синички, дрозди, дятли і ще всяка співуча дрібнота весь день проводять на цьому обійсті. Для них тут справжній кормовий рай.

Ті ж дятли, які зазвичай з допомогою своїх дзьобів-молоточків звикли обстежувати стовбури дерев, вишукувати під їхньою корою сонних жучків, цього разу більше промишляють за соковитими яблуками, які висять на гілках ще з осені. Довбають їх, аж бризки розлітаються І вся інша перната братія теж насичує себе цими вітамінами, які лежать під кронами дерев.

Щоразу, коли настає пора збирати садовину, баба Галя просить внуків залишити на деревах якусь частину плодів — щоб ними смакували і звеселяли її своєю присутністю пернаті. Через вікно любить спостерігати за їхньою роботою.

На кінці городу росте великий кущ калини з червоними гронами. Трохи далі — деревце глоду і колючі зарості терну. Не обривала їх, бо хотіла, щоб ними підкріплялися взимку птахи. Вони так і роблять.

Ця жінка дуже шанує дику природу і завжди думає про звірят. За вікном приладнала годівничку, куди злітаються снідати найрізноманітніші птахи. Для сойок на дротику підвісила шматочок свіжого сала. Спостерігаючи за пташиною трапезою, баба Галя забуває про хворі суглоби.

Років десять тому в гості до пенсіонерки навідувалися козулі. Коли через глибокий сніг тяжко було добути корм у лісі, приходили до її кагату з ранетами. Копитцями робили отвір у сховищі і досягали звідти пахучі яблука. Через це частину ранет прихоплював мороз. Але великодушна баба Галя пробачала сарнам їхні витівки — була вдоволена, що допомогла звірині у складний час.