Дитяче свято з концертом, майстер-класом і солодощами

А чи знали ви, що дитяче свято офіційно є двічі на рік? Усі знаємо, що 1 червня — Міжнародний День захисту дітей, а 20 листопада, як з’ясувалося, Всесвітній день дитини. І про це добре знала керівник Громадського об'єднання «Всесвіт з Україною» Світлана Мерзлова, яка разом з однодумцями організувала у готельному комплексі «Дністер» для дітей не просто розважальну програму, а наповнила її і творчістю, і виставою, і піснями… Ну, і яке дитяче свято може відбутися без частування? Усім малюкам і старшим діткам роздали солодощі, а дехто, спритніший, ще й додому цукерок прихопив…

Дитяча письменниця Оля Вовк (зрештою, ще й сама дитина. — Г.Я.) ознайомила присутніх зі своєю новою книжкою «Літанка». Малеча розгадувала загадки з нової книжки, і тягнувся ліс рук — кожен хотів продемонструвати свою ерудованість. Як з’ясувалося, це вже п’ята книжка молодої, але талановитої письменниці, яку привітали уже знані поетеси і письменниці — Марія Людкевич, Наталія Гурницька, Ілона Верхівська-Ельтек, а також директор Благодійного фонду «З янголом на плечі» Ірина Плахтій. А ще діти танцювали під чудове виконання українських пісень солістки Львівської філармонії Оксани Савіцької, а також дитячого хору «Жайвір». Мабуть, не одна дитина хотіла вийти до маленьких акторів, щоб взяти участь у виставі дитячої театральної студії «АртЕра».

Одним з найцікавіших моментів не лише для дівчаток, а й хлопчиків на святі став майстер-клас зі створення ляльок-мотанок, який для дітей організувала майстриня Юлія Гасій.

Навколо стола, де «чаклувала» пані Юлія, зібралося мало не пів залу дітвори. Від дня повномасштабного вторгнення росії в Україну Юлія повністю себе присвятила мотанкам і зробила цілу серію ляльок «Мотанки священної Перемоги». Хоча створює мотанки понад сім років. Але колись їх робила тільки для власного задоволення.

— З початком повномасштабного вторгнення повитягала усі коробочки з тканинами і почала мотати, — розповіла журналістці «ВЗ» майстриня. —  Спочатку «змотала» себе — жінку, яка не поїхала світ за очі, а залишилася в Україні. А наступною роботою була Богородиця у чорних шатах, яка тримає на руках маленькі білі душі українців, потім мотанки з камуфляжної тканини — це наші військові… Так з’явилася ціла колекція, до якої входить і Волонтерка, і Біженка з дитиною, і Нерозлучники, під назвою «Мотанки священної Перемоги».

— Мотання ляльок вас заспокоює?

— Сам процес мотання, справді, діє заспокійливо. У мене сенсорний, дотиковий талант. Ще з дитинства зауважувала, що страшенно люблю щось робити руками.

— Коли змотали свою першу ляльку?

— Мабуть, років десять тому. У мене народилася донечка. І я зробила таку мотанку-скульптуру «Та, що веде свою дитину». У мами і доньки — спільні руки. Вона у мене стоїть і досі. Як оберіг.

— Чому лялька-мотанка не має очей і рота?

— На обличчі є хрест — символ Сонця. Сонце — це коло, що ділиться рівно на 4 частини. За легендою, українці врили: якщо у ляльки є риси обличчя, зокрема очі, то через них може оселитися в людину нечиста сила. Тому мотали або без обличчя, або намотували хрест, щоб додатково захистити ляльку.

- Бачила, як творили ляльку-мотанку діти. Але жодна дитина не мала у руках голки…

— Так, справді, голку не використовують. Дослідники переконують, коли вже змотане обличчя, вважається, що лялька жива. І колоти голкою живу ляльку — не можна!

— Скільки вже зробили таких ляльок ви, пані Юліє?

— Таких, що можна показати людям, понад 20. Бо тих, що зроблені, як кажуть, нашвидкуруч, я навіть не рахую. Йдеться про ті, що будуть стояти довго і які є оберегом для помешкання, у якому ці ляльки перебуватимуть.

— Скільки треба заплатити за таку красу?

— Від 800 гривень. Усе залежить від того, скільки туди вкладено ручної роботи — вишивки, намиста тощо. Треба вивчити регіон, куди поїде лялька, у який стрій одягалися у стародавні часи пращури, тоді й намагаюся адаптувати костюм ляльки до певного регіону.