«Минули часи, коли Нобелівську премію отримували знані, яскраві і екранізовані автори»

Три роки поспіль найголовнішою літературною премією світу відзначають авторів, які максимально нейтральні щодо гострих політичних питань. Цьогоріч Нобелівську премію з літератури отримала 82-річна французька письменниця Анні Ерно, яка впродовж свого літературного шляху писала автофікшн — тексти на межі біографії та художньої літератури.

Анні Ерно — 82 роки. У літературі - з 1974 року, коли вийшли її дебютні «Порожні шафи». Це була хуліганська книжка про кілька днів із життя однієї людини — філологині. За цей час вона має вирішити: продовжувати пошук себе чи народити дитину і зануритися у буржуазний шлюб. Вона міркує про власне дитинство, думає, чи хоче перетворитися на своїх батьків. Героїня вагітна, але обирає аборт. Анні Ерно натякає: життя жінки — весь час бути напередодні якоїсь чергової великої війни. Роздуми героїня веде, лежачи у гінекологічному кріслі під знеболювальними. Тоді, власне, Анні Ерно помітили. Нині у доробку письменниці - 20 романів. Не можна сказати, що якісь із них хітові, якісь провальні, вони отримували порівну уваги і премій. Непоміченими її твори не проходили, але так яскраво про себе заявити, як у випадку «Порожніх шаф», уже не вийшло.

Анні народилася і виросла в Івето (Нормандія). Багато пише про своє дитинство, це одна з провідних її тем. Чи не у кожній своїй прозі так чи інакше пише про батьків. Нобелівська лауреатка розлучена, прожила у шлюбі 17 років, народила двох синів.

Нагадаю, у березні 2022 року на здобуття Нобелівської премії було висунуто українського письменника Сергія Жадана. Причому, зробила це Польща.

Українська спільнота по-різному відреагувала на нового Нобелівського лауреата з літератури. Хтось знизує плечима, мовляв, хто така, чому не знаємо… Інші вважають, що є багато інших, більш достойних авторів, які заслуговують цього високого звання. А що думають з цього приводу українські письменники?

Коментарі для «ВЗ»

Андрій Кокотюха, письменник

— Нобелівський комітет не керується думкою читаючої спільноти в усьому світі. А думка читаючої спільноти така: якщо книжка подобається більшості, то тиражі цих авторів ростуть, бо люди ці книжки купують. Однак останні щонайменше десять років Нобелівську премію у галузі літератури отримують менш відомі, а то й абсолютно невідомі широкому загалу автори. Твори Анні Ерно колись переклали українською за програмою «Сковорода» (програма, яку здійснюють Посольство Франції та Французький інститут в Україні, має на меті надання підтримки українським видавництвам для перекладу та видання творів сучасних французьких авторів. - Г.Я.), але це був невеликий тираж. Її аудиторія — «освічені жінки» — філологи, близькі до феміністичних поглядів. Анні Ерно у своїх творах описує особистий досвід — як вона робила аборт, чи невдалий досвід з чоловіками…

Письменниця самозаглиблена, перебуває у самоізоляції. Це як Світлана Алексієвич (Нобелівська лауреатка 2015 року — Г.Я.). З одного боку, знана на пострадянському просторі, але мало відома у більш цивілізованому світі. У своїх книгах згадує про своє радянське минуле… А нині сидить у ворожій нам Білорусії і ні слова не каже — ні за, ні проти того, що зараз відбувається в Україні.

Тобто її не цікавить, що відбувається ані в її країні, ані довкола неї. На жаль, минули ті часи, коли Нобелівську премію отримували знані, яскраві і екранізовані автори. До прикладу, Вільям Голдінг за «Володаря мух», Ернест Гемінгвей за «Старого і море», чи Габрієль Г. Маркес за «100 років самотності»… Усі, хто був у широкому інформаційному полі, у першій чверті ХХІ століття не є у полі зору Нобелівського комітету. Тепер чим менше говорять про автора, тим більше у нього є варіантів отримати Нобелівську премію.

Галина Вдовиченко, письменниця

— Проза Анні Ерно була свого часу революційною. Ключове слово «була». Французька письменниця сміливо й відверто препарувала власні почуття й емоції, свій життєвий досвід, перетворюючи події приватного життя на літературний матеріал. І цілковито заслужено отримувала за свої книжки престижні премії. Українською перекладені кілька романів Ерно, вони невеличкі за обсягом. Її «Пристрасть» для багатьох стала відкриттям — з такими натуралістичними відвертостями у минулому столітті мало хто писав. Але цьогорічна Нобелівка з літератури спізнилась в оцінці творчості Анні Ерно на пару десятиліть. І визначилась з переможцем, відводячи погляд від письменника з України. Недостатньо відомий? У книгарнях Німеччини Жадану присвячені окремі полиці з перекладеними книжками (щоправда, поруч туляться поодинокі книжки Алексієвич і Достоєвського). Побіля портрета письменника з України, відзначеного цьогоріч Премією миру німецьких книгарів і Премією Ганни Арендт — кілька його книжок. Твори Жадана перекладають і перекладатимуть ще більше. У літературної «Нобелівки» були підстави зауважити творчість українського письменника саме зараз, тобто вчасно. Але обережна «Нобелівка» озирнулася в минуле.