«У бібліотеці ми не лише читаємо, а й шиємо, малюємо, граємо на синтезаторі…»

30 вересня у нашій країні святкують Всеукраїнський день бібліотек. Маючи сьогодні усю потрібну інформацію в Інтернеті, школярі, молодь і старше покоління, так мені здавалося, вже не проводять стільки часу у «храмах книжки». Пригадую, коли я вчилася у школі, записувалася у бібліотеки мало не в половині Львова. Бо не завжди можна було знайти потрібну книжку поблизу школи чи свого дому. Але у тих бібліотеках радянської доби робота бібліотекарів полягала у тому, щоб видати книжку, правильно заповнити формуляр і… висварити тих дітей, які, ховаючись взимку від холоду, реготали у читальному залі. Натомість, як з’ясувалося, теперішні бібліотеки — це не просто склади книжок, а осередок виховання і розвитку підростаючого покоління, перейняття досвіду від людей поважного віку, проведення майстер-класів, конкурси та інші розваги. Саме такою є бібліотека-філія № 10, що на вулиці Залізняка, яку очолює Ольга Цяпко.

— Щоб дитина хотіла прийти у бібліотеку, її треба зацікавити, — каже пані Ольга. — Тому ми не лише видаємо книжки, а насамперед навчаємо дітей чомусь цікавому. Запитуємо діток: хто що хоче робити? Проводимо майстер-класи з бісероплетіння, виробництва м’якої іграшки, ляльки-мотанки, вишивання і малювання… Нам громада району подарувала швейну машинку. То ми на ній шиємо м’які іграшки. Вчилися плести браслети. А ще у нашій бібліотеці є цікавий гурток. Називається «Креденс ідей». Мені більше подобається, коли свої ідеї пропонують діти. Я і сама біля них вивчаю їхні уподобання і потреби.

— Тобто діти після уроків, щоб не вештатися вулицею, можуть прийти в бібліотеку?

— Так. І не просто відсидіти, а знайти заняття для душі. Якщо дитина не хоче читати книжку, може шити на машинці, у нас є синтезатор, то можна пограти на піаніно. А скільки у нас настільних ігор?! Можна і пазли складати, і Лего. Батьки знають, де їхня дитина і не переживають.

— А що це за благодійний ярмарок, який ви проводили нещодавно?

— Він називався «Колір хакі». На ньому ми збирали кошти на ЗСУ. Працівники нашої бібліотеки просили відвідувачів, щоб щось зробили своїми руками, і діти б продавали біля бібліотеки ці вироби. Усі кошти підуть на підтримку нашої армії. Було приємно, що і батьки долучилися до цієї акції. До прикладу, одна мама принесла свої картини, інша сплела кілька пар шкарпеток, інша принесла кошик ручної роботи… Хто йшов повз бібліотеку, чув заклики наших дітей: «Благодійна акція! Долучайтеся! Усі гроші підуть на ЗСУ!». І перехожі зупинялися біля імпровізованого прилавка. Хтось щось купував, а дехто просто кидав кілька гривень. І знаєте, скільки зібрали? 9 тисяч гривень!

— Чи на проведення майстер-класів запрошуєте професіоналів, чи все вмієте робити самі?

— Нам допомагає Громадська організація «Справа Кольпінга в Україні». До складу цієї організації входять старші люди, які вийшли на пенсію, але в душі - молоді, активні, життєрадісні. У них існує Інститут третього віку. Ці люди вивчають іноземні мови, ходять на вистави до театру… Ці старші львів'яни приходять у нашу бібліотеку і навчають підростаюче покоління чомусь цікавому. До прикладу, завдяки їм ми почали робити патріотичні квіточки-брошки/заколки.

Ми цих квіточок наробили багато і продовжуємо працювати над ними, оскільки оголосили нову акцію «Копієчку збираєм — ЗСУ допомагаєм!». Відвідувачі приходять до нас і купують ці брошки-заколки, але не за паперові гривні, а за копійки. Після закінчення акції - 19 жовтня ми усі копійки занесемо у банк, де обміняємо на паперові гривні, які віддамо на підтримку наших воїнів, які захищають Україну від рашистської нечисті.

 — Скільки коштує така квіточка?

— Пропонована вартість — 50 гривень копійками. Але якщо хтось може дати лише 20 гривень, то може придбати собі цю прикрасу.

— Яка вікова категорія відвідувачів бібліотеки?

— Ой, від «грудничків» до стареньких бабусь. У нас є відвідувачка, якій минуло 88 років. Вона — при світлій пам’яті, розповідає дуже цікаві історії з життя. А ще ми проводимо зустрічі з письменниками. От недавно була Галина Вдовиченко, то діти шаленіли від її книжок про котів.

Діти малювали картини про котів, одна дівчинка зваляла кота з вовни, хтось виліпив фігурку-кота, були навіть коти з бісеру. Є у нас також літературні сніданки. От прочитали казку, до прикладу, про Колобка, а потім його зробили. Діти дуже люблять такі творчі заходи і вчаться любити книжку.