«На міжнародній кіноарені зможемо говорити про війну за допомогою культурної дипломатії»
На Венеційському кінофестивалі за перемогу боротиметься фільм українського режисера Антоніо Лукіча «Люксембург. Люксембург»
Світова прем'єра фільму «Люксембург. Люксембург» молодого українського режисера Антоніо Лукіча відбудеться на 79-му Венеційському кінофестивалі у конкурсі «Горизонти». Фестиваль відбудеться з 31 серпня до 10 вересня. Також стрічку відібрали до участі у програмі «Сучасне світове кіно» Міжнародного кінофестивалю у Торонто.
«Люксембург, Люксембург» — це вже друга повнометражна робота Антоніо Лукіча. Три роки тому, тоді ще 27-річний, Антоніо Лукіч увірвався у світ кінематографа дуже стрімко і заявив про себе надзвичайно голосно. Спочатку його картина «У Манчестері йшов дощ» стала кращою з кращих серед студентських робіт і здобула перемогу на VIII Одеському кінофестивалі. А повнометражний фільм Лукіча, «Мої думки тихі» отримав приз журі на 54-му кінофестивалі у Карлових Варах (Чехія) і низку високих нагород на Х Одеському міжнародному кінофестивалі. «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча переміг на VІІІ Трускавецькому кінофестивалі «Корона Карпат» і отримав найвищу нагороду «Золоту корону». На онлайн-церемонії Четвертої Національної кінопремії «Золота Дзиґа» найкращою стрічкою року також було названо фільм «Мої думки тихі».
Чи матиме стільки нагород нова робота 30-річного режисера Антоніо Лукіча «Люксембург. Люксембург»?
У травні 2022 року «Люксембург, Люксембург» став одним з п’яти переможців програми підтримки міжнародної промоції українських фільмів proMOTION, започаткованої Українським інститутом. Виробництвом фільму займався український кінопродакшн ForeFilms.
Стрічка розповідає про братів-близнюків, які намагаються дати раду власному життю, в якому раптово з’являється давно зниклий батько. Головні ролі у стрічці виконали учасники реп-гурту «Курган і Agregat» — брати Раміл та Аміл Насірови.
За кілька днів до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну творцям фільму «Люксембург. Люксембург» надійшов лист, у якому йшлося, що фільм відібрано до участі у Венеційському кінофестивалі. Усі раділи цій новині. Однак після 24 лютого постало питання — як встигнути довершити фільм?
Команда була розкидана по Україні та світу, оскільки багато хто поїхав із країни, а хтось — був на фронті.
Завдяки тому, що ЗСУ звільнили Київську область, частина команди та режисер змогли повернутися до Києва і дозняти стрічку. Правда, за словами Антоніо Лукіча, деякі сцени довелося «забрати», а деякі - дозняти.
— Ми все ж таки встигли і зараз маємо честь представляти Україну на міжнародній кіноарені та зможемо говорити про війну з росією за допомогою культурної дипломатії, — розповів Антоніо Лукіч. — У час війни важко оцінити важливість потрапляння фільму в офіційну програму на фестиваль класу, А — такий, як Венеційський. Ми робили цей фільм самовіддано для наших людей і мріємо про те, щоб якомога більше наших людей змогли його подивитись в наших кінотеатрах та отримати емоцію.
