«Режисер шукав образ, який би метафорично показував переродження мирного українця у воїна»

Не раз переконувалася, що кожна українська прем'єра — свято не лише для творців фільму, а й для глядачів. Бо дивимося наше, рідне. А коли ця прем'єра відбувається у час війни — свято подвійне. Ось таке свято організували журналістам на допрем'єрному показі фільму «Снайпер. Білий Ворон».

«Снайпер. Білий Ворон» — воєнний екшн від режисера Мар’яна Бушана, заснований на реальних подіях.

Це — перша воєнна стрічка, що виходить у національний прокат (з’явиться в українських кінотеатрах на День Незалежності - 24 серпня, — Г.Я.) після повномасштабного вторгнення. Фільм заснований на історії реальної особистості — снайпера Миколи Вороніна з Горлівки.

2013 рік. Пацифіст-дивак Микола проводить екологічний експеримент. Разом зі своєю вагітною дружиною Настею він живе у власноруч виритій норі — на нещодавно придбаній землі під Горлівкою, що на Донеччині. Подружжя відмовляється від шкідливих благ цивілізації, оскільки прагне довести людству, що жити в гармонії з природою у XXI столітті можливо. Попри побутові труднощі, сім'я диваків почувається щасливою й вірить у цінність та успішність свого експерименту.

Наївний світ вчителя математики Миколи Вороніна руйнується з початком війни на Донбасі. Він відчуває себе безсилим перед неминучою загрозою — всередині все перевертається… Бойовики вбивають вагітну дружину і вщент спалюють його житло. Микола приймає доленосне рішення й вступає в добробат — у лави снайперів. З дивака-вчителя математика всі насміхаються, але згодом, завдяки своїй упертості і наполегливості, він доводить, що з ним таки варто рахуватися.

Про зйомки фільму «Снайпер. Білий Ворон», головного героя та його прототипа журналістці «ВЗ» розповів продюсер фільму Дмитро Майстренко.

— Прототипом головного героя є реальна людина — Микола Воронін. Як ви його знайшли?

— З 2014-го, після анексії Криму, режисер Мар’ян Бушан був в пошуку історії для великого фільму. «Снайперська війна», що домінувала на Донбасі, звузила мій погляд до цієї складної воєнної професії. Але він хотів знайти зібраний образ, який би метафорично показував переродження мирного українця в українського воїна. Саме тоді натрапив на історію Миколи Вороніна, екопацифіста з Горлівки який став снайпером — у його біографії були цікаві факти, тож Бушан почав писати сценарій який, врешті, трансформувався з фільму-біографії у воєнну драму-екшн. Деякі факти у фільмі є правдивими, інші повністю придумані заради видовищності та хорошого драматургічного ритму. Звісно, у написанні сценарію активно допомагав сам Микола Воронін.

— Як творився фільм і які сцени були найважчими?

— Створення фільму складається з декількох етапів і, як не дивно, найскладніший з них — це підготовчий. Від його успішності залежить наскільки просто й швидко буде реалізовано знімальний період. На жаль, нашу підготовку було припинено тотальним ковідним карантином. Тим не менш, це навіть відтермінувало період до зйомки й хоч і віддалено, але було більше часу кожному департаменту ретельніше підготуватися.

Складність ще полягала у тому, що сценарій передбачав багато натурних зйомок та всі періоди року — це дуже важко, але ми це зробили! Найважчі в реалізації сцени, так звані, складнопостановочні, це ті, які зазвичай передбачають залучення каскадерів для виконання трюків та піротехнічних ефектів. Не завжди все вдавалося з першого разу. І найболючіше для всієї кіноіндустрії - з нами вже нема піротехніка Олександра Суворова — він загинув у бою, захищаючи нашу країну…

— Як довго працювали над картиною?

— З моменту знайомства Мар‘яна Бушана з Миколою Вороніним і відповідно написання сценарію — це 2018 рік. Якщо ж де-юре, то старт проєкту — з моменту підписання угоди з Держкіно — листопад 2019 року.