Овочі Босовичів виростають без хімії

Степан Босович зі села Крупського Стрийського району більшу частину життя пропрацював будівельником, здобув репутацію кваліфікованого майстра, що уміє виконати широкий спектр робіт. А вийшовши на пенсію, він узявся за вирощування овочів.

Колись мав намет («шалаш»), який давав в оренду для прове­дення весіль. Згодом це стало неактуальним, тож каркас умілець переобладнав на теплицю (знявши брезент і додавши трохи дерев’яних складових). Розміри такої конструкції - 12×33 метри. Зверху вона покрита міцною плівкою, котрої вистачає на 4−5 сезонів.

Трудиться ентузіаст разом із дру­жиною Ганною Василівною. Робота перетворилася на справу для душі.

Щороку Степан Васильович купує нідерландське насіння помідорів ін­детермінантних гібридів. «Намагаюся садити 5−6 різних сортів. Тоді зростає ймовірність отримати високий уро­жай», — зазначає ґазда.

Він вирощує переважно рожеві (які ще називають малиновими), оранжеві та жовті томати. Звичайно, є і черво­ні (15−20 відсотків від загальної кіль­кості). Усі плоди смачні. Особливо хо­четься відзначити жовті Єллоу Болл, рожеві Пінк Дейлі та Кібо, японські Ямамото.

На своїй ділянці пенсіонер не ви­користовує жодної хімії. Підживлює рослини лише органікою — курячим послідом, гноївкою з-під свиней — розводить водою та підливає рядки. А вберегти насадження від хвороб допомагають сироватка, мило, йод тощо.

За словами господаря, ця праця доволі копітка. Першої декади бе­резня висаджує близько 800 насінин. Протягом тижня паростки ростуть у кімнаті з температурою +20−25°С. Далі їх доводиться переносити на стелажі теплиці, а через 50 днів висаджува­ти на постійне місце. Частину розса­ди чоловік продає, аби бодай трохи компенсувати затрати на репродук­тивний матеріал.

Запорука успіху — старанний догляд. В цьому плані чимало зусиль докладає Ган­на Василівна: регулярно прополює між­ряддя, пасинкує кущики, обриває нижні листочки (оберігаючи таким чином пас­льонові від фітофтори).

У теплиці дбайливий ґазда облашту­вав систему крапельного поливу. Зараз, коли літо у розпалі, щодоби витрачаєть­ся щонайменше тисяча літрів води, адже потужні стебла потребують багато воло­ги. Хіба похмурої чи дощової погоди до­статньо напувати через день.

Зазвичай гібриди дозрівають першої декади липня. Цьогорічна затяжна весна дещо пригальмувала вегетаційні про­цеси. Тому плоди розпочали достигати лише недавно. Перші грона — великі й гарні, заважують до 2 кг. Згодом кущі ви­снажуються, подекуди даючи по 1−2 по­мідорчики. Звісно, багато залежить від погоди. Якщо осінь видасться теплою, сонячною, не буде контрастних днів і но­чей, то овочі можна збирати аж до замо­розків.

Коли синоптики обіцяють сильні похо­лодання, а в теплиці ще повно помідорів, то Босовичі знімають ліани зі шпалер і на­кривають агроволокном. Щойно потеплі­шає, «накидку» знімають.

Томати господарів середньої вели­чини, транспортабельні, смачні, з со­ковитою м’якоттю. Чим благородніший гібрид, тим у нього менші насінинки (у деяких взагалі завбільшки з макове зер­нятко).

Такі овочі придатні як для споживання у свіжому вигляді, так і квашення, засо­лювання. На зиму сім'я заготовляє ба­гато літрів кетчупу, соку, які додають до борщу. Онуки ж дуже полюбляють піцу, складовою котрої є домашня аджика.

Зауважимо, що за 10 років активного городництва пан Степан набув неабияко­го досвіду, яким ділиться в Інтернеті з по­чатківцями. Для прикладу, він вважає, що поливання треба проводити зранку. Воду закачує за 12−14 годин до агрозаходу — щоб добре нагрілася у кубовому баку.

Має пан Степан і свій метод догляду помідорів у спеку. Бо коли температура сягає понад +30°С, то цвіт стає стериль­ним. Тоді він розводить у воді мелену крейду й отриманим розчином обпри­скує зовнішній бік тепличної плівки. Як наслідок, поверхня відбиває сонячні про­мені.

До речі, подружжя Босовичів має ще й безліч інших обов’язків. Зокрема, тримає курей, качок, свиней. Також встигають обробляти поле, де крім різноманітних овочів, вирощують і зернові культури для своєї живності.