«Горицвітові» у Франції аплодували стоячи

У штаб-квартирі ЮНЕСКО самодіяльний ансамбль представив культуру українського танцю

Коли за­звучав Гімн України, увесь зал підвівся
Коли за­звучав Гімн України, увесь зал підвівся

Самодіяльним колективом, якому першому пощастило виступити на сцені штаб-квартири ЮНЕСКО у Парижі, став Народний ансамбль танцю “Горицвіт” імені Зенона Колобича Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Культуру українського тан­цю “Горицвіт” представив на такій поважній сцені пе­ред тисячами глядачів. Коли за­звучав Гімн України, увесь зал підвівся. Замайоріли синьо-жовті прапори... А загалом під час гастролей Францією “Го­рицвіт” виступив 15 разів. Про це журналістці “ВЗ” розпові­ла керівник ансамблю танцю Марія Колобич.

– “Горицвіт” понад 40 років представляє українську культуру за кордоном та в Україні, – каже Марія Колобич. – Виїзд на фес­тиваль до Франції було запла­новано ще на 2020 рік. Але че­рез пандемію усе зупинилося... Але ми все ж вірили, що висту­пимо в штаб-квартирі ЮНЕСКО, яка є партнером Міжнародної організації фольклору CIOFF. (Фестиваль “Етновир” також відбувається під егідою CIOFF. Г. Я.). У січні – на початку люто­го ми проговорювали, як відбу­ватиметься фестиваль, але, на жаль, наші плани перекреслила війна. Культурні заходи відійшли на другий план.

– Але згодом стало зрозу­міло, що культура – як інший фронт, на якому також треба працювати...

– Спочатку почали допома­гати нашим воїнам тут, у Льво­ві. Збирали гуманітарну допо­могу, найменші діти (в ансамблі танцюють дітки від 4-х років. – Г. Я.) робили малюнки, пекли печиво, паски, які ми надсила­ли на фронт. Каремати, на яких розминалися діти, також поїха­ли до наших захисників. Творча майстерня “Світлячок”, яка до війни шила костюми, “переква­ліфікувалася” на пошиття апте­чок військовим.

– Але потім ви все-таки відновили репетиції?

– Так. Хотіли показати, що культура – важливий крок у цій ві­йні. А ще перед фестивалем ми і польська сторона подавали від­повідні документи, щоб виключи­ти росію зі списку Всесвітньої ор­ганізації фольклору CIOFF (а це понад 350 фестивалів на усіх кон­тинентах). І до нас прислухалися – CIOFF виключив рф зі списку. Ми готувалися і поїхали з колек­тивом до Франції, бо затанцюва­ти гопак і виконати Гімн України на сцені ЮНЕСКО – це був по­тужний меседж від культурного фронту України у час війни. Ще й мали можливість зібрати кошти для наших захисників.

– Скільки вдалося зібрати?

– Кошти дозбируються досі. На сьогодні маємо півтори тися­чі євро. Але, знаю, буде значно більше. А ще нам передали ме­дикаменти для військових, які є у шпиталі.

– Знаю, що довелося від­мінити виступ, коли почули про трагедію у Вінниці?

– Коли прочитали у нови­нах, не знали, що маємо роби­ти. Адже всім колективам дава­ли на виступ по 10-15 хвилин, а “Горицвіту” дали цілу годину. Кажу своїм танцюристам: “Від­чуваю серцем, що ви не змо­жете танцювати”. А вони ка­жуть, що хотіли мені те саме запропонувати... За дві годи­ни, що залишилися до концер­ту, я почала думати, як маю змі­нити наш виступ. Маємо такий танець “Ми з України”, який ми на ходу “переінакшували”. Вирішили, що оркестр вико­нуватиме “Мелодію ля мінор” Мирослава Скорика. Ми по­винні були розповісти гляда­чам, що гинуть невинні люди, що росія – агресор, яка не про­сто напала на Україну, а вби­ває маленьких дітей, жінок... Знайшли людину, яка фран­цузькою мала розповісти гля­дачам, яке вбивство трапилося у Вінниці. Кажу: “Мені потріб­ні сирени, звуки вибухів, сна­рядів...”. А хлопці з оркестру відповіли, що все зроблять му­зичними інструментами. За дві години ми “переписали” наш виступ.

Схожі новини