Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Патріотична музика – від незрячого музиканта

Микола Добрей з Чернівців грою на баяні збирає кошти на допомогу ЗСУ

Незрячий музикант грає на баяні, щоб зібрати гроші для військових. Щодня його музику чути на зупинці, що недалеко від дому, де живе незрячий баяніст. А у вихідні – на знаменитому Калинівському ринку. Часто навіть без сторонньої допомоги чоловік долає кілометри, аби дістатися до ринку, де є більше людей. Микола Добрей з Чернівців, який не бачить понад десять років, за три місяці зібрав 15 тисяч гривень, які передав волонтерам. За ці кошти було укомплектовано 30 аптечок, що вже поїхали на фронт.

Грає пан Микола лише патріотичні пісні. Вішає собі на шию плакат, який йому написали волонтери. «Я не хочу, щоб люди подумали, ніби збираю гроші для себе, - розповів музикант. – Давно хотів долучитися до наших захисників, щоб бути бодай у чомусь корисним для фронту. Піти воювати через повну втрату зору – не можу. Плести маскувальні сітки – також. От з моїм другом-баяном і волонтеримо».

- З чого усе почалося?

– Мене вразила історія хлопчика-переселенця, який у нас, у Чернівцях допомагав Збройним Силам. Він писав оголошення, що за п’ять гривень буде допомагати сусідам. І йому вдалося зібрати на бронежилети! От і подумав: якщо хлопчик може допомогти армії, то і я маю щось робити. Але чим? Звісно, музикою!

- Які пісні виконуєте?

- В основному повстанські та стрілецькі. Хоча ще донедавна я їх мало знав. Дуже люблю "Ой під Львівським замком", "Рости, черемшино", "Батько наш Бандера", "Повіяв вітер степовий". Буває, люди слухають і навіть іноді підспівують. А недавно підійшов один чоловік і попросив зіграти «Катюшу». Кажу йому: «Шановний, забудь про «Катюшу». Назавжди!».

Миколі Добрею допомагає 16-річна донька Інна. Вона вчиться у Львівській школі для незрячих. Дівчинка пишається своїм батьком, за можливості його супроводжує на Калинівський ринок. За її словами, за день на ринку тато може заробити до 700 гривень.

- Один чоловік, - каже пан Микола, - дав 200 гривень. І питає, чи я справді збираю на армію, чи на власні потреби. Кажу йому: даю тобі телефон відомої волонтерки Інни Дуніч, от з нею і поговори. Нехай тобі все розкаже.

На моє запитання, як давно навчився грати на баяні, пан Микола відповів, що вперше взяв у руки баян, коли йому виповнилося 10 років. Він тоді навчався у харківському інтернаті для незрячих дітей, де й проводили такі заняття. Але «вдосконалював» свою майстерність сам.

– Я народився на Дніпропетровщині. В інтернаті мене безплатно вчили цього, тому що я сирота. Коли одружився, переїхав до Чернівців. Тут дуже багато чого мене навчив вже покійний Євген Сівка – майстер спорту з шашок серед незрячих. А ще Євген Сівка був чудовим музикантом, – каже пан Микола.

Схожі новини