«Якщо ми самі не будемо розповідати про наших героїв, то чого б це мали робити чужі люди?»

У Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові представили документальний фільм "Осип Курилас. Повернення в історію" про відомого українського живописця, графіка, одного із засновників модерного українського сакрального мистецтва, очільника мистецького відділу Пресової квартири Легіону УСС Осипа Куриласа.

На жаль, два роки тому 150-річчя від дня народження художника не було відзначено. Чи то завадила пандемія, чи, може, були й інші причини. І донедавна про митця, котрий у свої 45 років, маючи потужний авторитет і широке визнання, записався добровольцем до Легіону Українських січових стрільців, ми мало що знали. Але ситуацію виправив відомий львовознавець, фотомайстер і засновник порталу "Фотографії Старого Львова" Роман Метельський.

З групою істориків, творчих особистостей та шанувальників української культури було створено документальний фільм "Осип Курилас. Повернення в історію".

За словами директора Національного музею імені Митрополита Шептицького Ігоря Кожана, нема нічого дивного, що документальний фільм презентують саме у цьому музеї, адже на початку 1920-х років Осип Курилас викладав у художній школі, створеній Олексою Новаківським за сприяння митрополита Андрея Шептицького. А після смерті Новаківського художню школу очолив Осип Курилас, співпрацював з Національним музеєм, дарував і продавав йому свої твори. На жаль, 1952 року радянські партійні чиновники вилучили з цієї збірки та знищили понад 2000 творів українських митців, серед них – понад сотню робіт Осипа Куриласа, зокрема на стрілецьку тематику. До наших часів ці унікальні зображення дійшли хіба на листівках, які видавали в 1914-1918 роках.

Про ідею створення фільму про відомого художника журналістці «ВЗ» розповів відомий львовознавець, фотомайстер Роман Метельський.

- Два роки тому я повертався з Нагуєвичів до Львова, - каже пан Роман. – Там я презентував творчість засновника професійного кіно на Галичині Юліана Дороша. Коли минали Щирець, хтось згадав, що саме звідси родом Осип Курилас. А Наталя Філевич, котра багато років займалася архівами діячів культури та мистецтва у Львівській національній галереї мистецтв, сказала, що у галереї є відеохроніка кінця 1940-х років, присвячена Куриласу. Вирішили, що такий документальний фільм справді варто зробити, Бо якщо ми самі не будемо розповідати про наших героїв, то чого б це мали робити чужі люди? Подивилися відеохроніку, яка тривала майже годину, але вона, на жаль, була німою.

А далі почалася кропітка робота. За словами очільниці благодійного фонду Нагірних Наталі Філевич, котра багато років займалася архівами діячів культури та мистецтва у Львівській національній галереї мистецтв, німа кіноплівка з’явилася у фондах Львівської галереї мистецтв завдяки збиральництву її тодішнього очільника Бориса Возницького років 12 тому.

Плівку оцифрував Ігор Ткачик, але якоїсь окремої уваги на неї ніхто не звернув. Це єдина на сьогодні відеофіксація Осипа Куриласа, – каже Наталя Філевич. – І хай ми не чуємо його голосу, але бачимо його поставу, його рух”.

Документальні тексти Осипа Куриласа начитав відомий “заньківчанин” Януш Юхницький, голос автора звучить голосом “піккардійця” Славка Нудика, а музичне оформлення належить Анастасії Ільків. Стрічку зняли за кошти Фонду Нагірних, родини Куриласів зі Сполучених Штатів Америки та небайдужих мешканців Щирця.

То хто ж він такий, Осип Курилас?

Осип Петрович Курилас народився 7 серпня 1870 року у містечку Щирець Острів на Львівщині у багатодітній родині. Батько Осипа, – Петро Курилас до 78 – ми років був церковним дяком та вчив дітей у народній школі. Навчався Осип у дяківській бурсі, а у 1886 році вступив до Львівської художньо-промислової школи. Тут майбутній художник вивчав техніку рисунка і малярства, закони композиції, історію мистецтва, а також українську, німецьку та польську мови. Заради підробітку малював на замовлення ікони та портрети міщан.

1895 року вступив у Краківську академію мистецтв. За період навчання здобув 5 срібних медалей та 19 конкурсних нагород і був одним з найкращих студентів. Після завершення навчання, Осип залишився у Кракові. Малював картини, ілюстрації, а також до 35–річчя творчої діяльності намалював найзнаменитіший портрет Миколи Лисенка і зробив для нього різьблену раму. Осип Курилас написав картини - “Пробудження весни”, “Сироти за домовиною матері”, “Безпритульні”, “Жебраки”. Ці картини були показані на Краківській художній виставці у 1901 року.

У 1908 році художник зробив ілюстрації до підручника Миколи Аркаса ‘‘Історія України’’ та написав портрети Тараса Шевченка, Івана Котляревського, а також українських гетьманів.

Осип Курилас у 1915 році вступив до австрійського війська і перейшов до Легіону Українських Січових Стрільців (на той час йому було 45 років); був зачислений у булавний відділ. Художника переводять до ‘‘Пресової Квартири’’ УСС, – мистецького об’єднання художників, літераторів, фотографів, яких він очолив. Безпосередньої участі в боях він не брав, працював над створенням календарів, листівок на теми стрілецтва, Різдва, Великодня, намалював понад 200 портретів своїх побратимів.

У 1952 році з фондів Львівського музею Українського художньо – декоративного мистецтва (тепер – Національний Музей у Львові імені Андрея Шептицького) було знищено неоціненні пам’ятки українського мистецтва – 164 роботи Осипа Куриласа. Їх було спалено із характеристикою: ‘‘експонати, що не мають музейного значення’’. Знищені твори митця дійшли до нашого часу завдяки тому, що були зображені на листівках, виданих у 1914–1918 роках, зусиллями січових стрільців – митців.