“Йдеться не про сум, а певне приготування до величного свята”

Ми на порозі ще одного свята різдвяного циклу – Йордану, останнього у багатющому на празники січні. Закінчується, як жартуються галичани “українська рамадана” - бо від “Романа до Йордана — українська рамадана”. Це велике свято ще називають Богоявленням.

Богоявлення, або Водохреще святкуємо 19 січня. А напередодні, 18 січня, маємо Щедрий вечір, який чомусь, як і Святвечір, пісний.

Чому? Піст закінчився, усі досхочу наїдаються шинками-ковбасами, аж раптом — знову пісна вечеря у родинному колі. Про це журналістка “ВЗ” запитала у настоятеля Гарнізонного храму Тараса Михальчука.

- Приготування до великого свята передбачають піст, - каже отець Тарас. - До прикладу, Воскресіння Господнє — також радісне свято, але перед тим ми 40 днів дотримуємося Великого посту. Навіть більше сказати — ще й Страсний тиждень. Коли ж ми говоримо про Різдво Христове, йому передував піст, який був також дуже особливим. Цей піст — радісний, у якому ми готуємося до зустрічі з Ісусом. А сьогодні ми говоримо про свято Богоявлення, що є, без перебільшення, дуже великим святом. Отці Церкви ставлять його на один рівень з Різдвом, бо це об’явлення Бога. А щоб нам краще приготуватися до цього свята, маємо відмовитися від чогось, до прикладу, страв, яких не споживаємо у піст. Східна традиція передбачає таку особливу підготовку перед тим радісним моментом, до якого треба підготувати своє серце в особливий спосіб. Сьогодні йдеться не про сум, а певне приготування до цього величного свята.

- На Водохреще люди занурюються у крижану освячену воду. Хоча, як відомо, це язичницька традиція, і християнству такий обряд не притаманний…

- Якщо ставити правильно акценти, то йдеться не про занурення, а про воду. Коли є освячення води, то знаємо, що це та сама вода, якої торкався Ісус Христос. У богослов’ї йдеться про те, що ця вода набирає таких рис, які мала ще до гріхопадіння. До прикладу, у наших селах, коли сильні морози, вирізали хрести, освячували воду, і люди черпали воду з тих річок. Акцент на тому, щоб цієї водою причаститися. Пірнання у цю воду і приписування сюди богослов’я — важко пояснити. Це виключно народна традиція. Або навіть данина моді. Але, як відомо, можна пробути у тій воді невідомо скільки часу, а до спасіння душі це не має жодної дотичності. Я би застерігав людей від цієї традиції, бо вона може зашкодити здоров’ю. А от якщо причаститися освяченою водою з вірою — це піде на користь.

Читайте також: Традиція купання в ополонці на Водохреща не має нічого спільного зі «змиванням» гріхів, — ПЦУ