Різдвяний «павук»

Великі, на повен людський зріст, і маленькі, які можна вмістити у невелику коробку. Ці «павучки» – чудові обереги зі соломи. Плете їх Марія Янко зі Львова, член Національної спілки народних майстрів України.

Як виготовляти павуки, Ма­рії показала мати. Одного разу сказала: «Покажу тобі, що ми робили вдома на Різдво».

«Вдома» – це землі на погра­ниччі Лемківщини та Бойківщи­ни, звідки вони були переселені 1947 року. Тоді, у передсвятко­ві дні, сім’я сиділа за столом, усі разом робили павука і колядува­ли. Так діти вивчали і колядки, і щедрівки, і віншування.

Павук мав бути у кожній хаті на Різдво, як дідух, сніп вівса, як карачун – круглий, як сонце, хліб, із зубчиком часнику посередині. Павук висів посередині хати. На столі горіла свічка, від полум’я якої павук крутився…

Марія Янко працює у Львів­ській дитячій школі народних мистецтв. Перед Різдвом прово­дить майстер-класи з виготов­лення павука.

На столику перед кожним – моток ниток, циганська голка і ножиці. Насамперед треба ре­тельно підготувати соломинки. Для виготовлення павука більш придатне житнє стебло, аніж пшеничне, воно міцніше, а якщо менш дозріле, то не ламається, не тріскає і довше зберігається.

Майстриня навчає: «Для па­вучка потрібні соломинки одна­кового розміру. Де треба під­рівняти, підрізуємо ножицями. Павук сплітатимемо із ромбиків. Кожен із них складається із 12 соломин».

Окрім ромбиків, роблять зі­рочки і ангелики, прикрашають квіточками з кольорового папе­ру. Щоб павук був гарний, треба щонайменше 12 ромбиків. Є ве­ликі вироби, на повен людський зріст, є мініатюрні. Хоч маленькі, але робота біля них – філігранна. Готовий виріб виглядає як справ­жній витвір мистецтва. Кожна соломинка блищить як поліро­вана.

Мисткиня на своїх майстер-класах розповідає про значен­ня павучка у домі як оберега, невід’ємного атрибуту Різдвяних свят. За легендою, свого часу маленький павучок врятував Святу родину від Ірода. «Коли Марія втікала зі сином і захо­валася у печері, павучок шви­денько заснував вхід до неї. Переслідувачі, побачивши па­вутиння, подумали, що тут дав­ненько нікого не було, і поїхали далі, – розповіла пані Марія. – Можливо, від цієї легенди пішло те, що на селі і досі вбити павука вважається гріхом».

Є ще одна легенда, пов’язана з павучком. Коли народився Ісус і лежав у яслах, то худібка – кози, корівка, коник – своїм диханням зігрівала маленьке Боже дитят­ко. Павучок сидів сумний і ду­мав, як може знадобитися. Ви­рішив ті шпаринки, крізь які вітер завівав, закрити павутинням, щоб було тепло Божому дитятку.

«Віддавна «павук» висів у хаті до Водохреща, потім його спа­лювали. Таким чином спалюва­ли ніби усе зло, яке він у себе уві­брав, – розповідає пані Марія. – Однак після того, як я посиділа біля нього тиждень, мені не хо­четься його знищувати. Не один рік висить у мене у куточку, кру­титься і милує око».

Читайте також: Солом’яні вироби дарують святковий настрій